Китай-город: чому головний торговий квартал назвали на честь Поднебесної

Кожен день тисячі москвичів проходять через станцію метро «Китай-город», але мало хто зупиняється над дивною назвою. Чому історичний центр Москви, де купці російської нації торгували задовго до появи китайських товарів в Росії, носить ім'я віддаленої азіатської країни? Розгадка цієї загадки веде нас у XVI століття, коли слово «китай» означало зовсім не те, що ми думаємо сьогодні.

Головне зі статті:

• Назва «Китай-город» не має відношення до Китаю — це спотворене давньоруське слово «кита» (плетінь, укріплення);
• Район виник у XIV столітті як торгова посада за стінами Кремля;
• Тут розташовувався головний торговий центр Московського держави — Красна площа та торгові ряди;
• У радянський час Китай-город частково зруйнували, але збереглися вулиці, які досі зберігають купецький дух;
• Сьогодні це один з найдорожчих бізнес-кварталів Москви.

Кита, а не Китай: лінгвістична загадка

Найчасніше розібратися в основній помилці. Китай-город назвали зовсім не в честь далекого східного краю. У давньоруській мові слово «кита» означало плетінь з колін та прутів, якою укріплювали земляні валі. Саме такі укріплення оточували торговий посад, що виріс біля стін Кремля в XIV–XV століттях.

З часом «кита» перетворилося на «китай», а потім взагалі злилося з назвою країни. Лінгвісти досі сперечаються про точну етимологію, але більшість збігається на тому, що зв'язок з Поднебесною тут випадковий.

Існує й альтернативна версія. Деякі історики вважають, що назва походить від італійського «citta» — місто. У XVI столітті при дворі Івана Грозного служили італійські архітектори, які могли так називати торгівельний квартал. Але ця теорія менш популярна серед вчених.

Третя версія пов'язує назву з татарським словом «катай» — укріплене місце. З урахуванням того, що Москва довго перебувала під владою Золотої Орди, таке заимствування цілком ймовірне.

Від князівського посаду до купецької вотчини

Історія Китай-города починається в XIV столітті, коли московські князі вирішили розширити торгові площі за межами тісного Кремля. Перші лавки з'явилися на місці нинішньої Красної площі — тоді вона називалася Торг або Пожар (від слова «пожарище» — випалене місце).

Іван III наприкінці XV століття наказав перенести всі торгові ряди з Кремля на Красну площу. Рішення було практичним: у кріпості стало тісно, а купці створювали зайву шумотівність навколо великокняжих покоїв.

При Івані Грозному посад оточили кам'яною стіною. Будівництво тривало з 1535 по 1538 рік під керівництвом італійського архітектора Петрока Малого. Стіна вийшла вражаючою — товщиною до 6 метрів і висотою до 14. Для XVI століття це було серйозне фортифікаційне спорудження.

Всередині стін утворився справжній торгівельний міст. Тут розташовувалися не лише лавки, а й склади, майстерні, гостинні двори. Головна вулиця — Нікольська — вела до Нікольських воріт і була повністю забудована торговими рядами.

Красна площа як торговий центр

Сьогодні Красна площа асоціюється з парадами та політикою, але віками вона була головним торговим центром Росії. Тут продавали все — від сибірських хутра до заморських прянощів.

Торгові ряди будувалися за товарним принципом. У Суконному ряду торговали тканинами, у Мясному — м'ясом і рибою, у Хлібному — зерном і борошном. Був навіть Блошиний ряд, де продавали вживані речі — прообраз сучасних секонд-хендів.

Найбагатші купці орендували місця в Верхніх торгових рядах — кам'яних галереях, побудованих у XVIII столітті. Ці ряди збереглися до наших днів, хоча тепер у них розташовується ГУМ.

Торгівля велася не лише днем. Ввечері на площі розпалювали костри, і торговці продовжували працювати при світлі вогню. Іноземні подорожні писали, що московська Красна площа не засипає навіть вночі.

Особливе місце займала торгівля книгами. На Нікольській вулиці розташовувалися книжкові лавки, де можна було купити не лише церковну літературу, а й світські книги, привезені з Європи. Правда, ціни кусали — хороша книга коштувала як корова.

Купецькі династії та їхні особняки

У XVII–XVIII століттях у Китай-городі сформувалися цілі купецькі клани. Строганови, Голіцини, Юсупови — ці прізвища греміли по всій Росії.

Купці будували в Китай-городі не лише лавки, а й житлові будинки. Особняк Романових на Варварці (зараз там музей) показує, як жила московська знаті в XVI–XVII століттях. Товсті кам'яні стіни, маленькі вікна, візерунки печей — все це створювало особливу атмосферу купецького побуту.

Сім'я Строганових володіла цілим кварталом на Ільинці. Їхній будинок був справжнім палацом із парадними залами, домашньою церквою та просторими складами. Строганови торгували сіллю та хутром, але головне багатство приносили уральські рудники.

Цікава деталь: багато купецьких сімей тримали в своїх домівках ведмедів. Це вважалося символом достатку та сили. Ведмеді зазвичай садили на ланцюг у дворі, і вони розважали гостей своїми фокусами.

Купчихи теж не залишалися в стороні від справ. Вони часто керували торгівлею, поки чоловіки їздили по ярмарках. Деякі жінки навіть засновували власні торгові дімів та успішно конкурували з чоловіками.

Революція та радянське зруйнування

1917 рік став переломним для Китай-города. Нова влада оголосила приватну торгівлю пережитком минулого, а торгові ряди — символом капіталістичної експлуатації.

У 1920-х роках багато історичних будівель зруйнували. Зникли Воскресенські ворота, Казанський собор, більша частина торгових рядів на Нікольській. На їхнім місці з'явилися радянські установи та типові адміністративні будівлі.

Особливо постраждала Заряддя — найдавніша частина Китай-города. Тут зруйнували десятки церков та старовинних будівель, а на їхнім місці планували побудувати грандіозний готель «Росія». Проект реалізували лише в 1960-х роках, причому готель вийшов настільки непривабливим, що його зруйнували в 2006 році.

Але щось все ж таки вдалося зберегти. Палати бояр Романових, церква Георгія на Псковській горі, будівля Старого Гостиного двору — ці пам'ятки пережили всі історичні катаклізми.

Підземні таємниці та археологічні знахідки

Сучасні розкопки в Китай-городі регулярно роблять сюрпризи. Під землею збереглися фундаменти середньовічних будівель, старовинні мостові, навіть цілі підвалі купецьких домів.

При будівництві станції метро «Площа Революції» в 1930-х роках робітники наткнулися на підземний хід, який вів від Кремля до Нікольської вулиці. За легендою, цим ходом користувалися царі для тайних візитів до купців.

У 1990-х роках при реконструкції Красної площі археологи виявили фрагменти давньої мостової XVI століття. Виявилося, що площа була викладена білим каменем — від сюди і походить вираз «білокам'яна Москва».

Недавно на Варварці знайшли рештки середньовічного монетного двору. Тут чеканили срібні копійки — головної валюти Московського держави. Знахідка підтвердила, що Китай-город дійсно був фінансовим центром країни.

Деякі підземелля досі не досліджені. Говорять, що під Історичним музеєм є система тунелів, яка з'єднує Китай-город з Кремлем. Але доступ туди закритий — занадто багато державних таємниць.

Сучасний Китай-город: офіси на місці лавок

Сьогодні Китай-город — один з найдорожчих бізнес-кварталів Москви. Оренда офісу тут коштує як квартира в спальному районі, але компанії готові платити за престижний адрес у історичному центрі.

У бувших купецьких особняках тепер розташовані банки, юридичні фірми, консалтингові агентства. Особливо цінуються приміщення з видом на Красну площу — такі офіси здаються за космічні гроші.

Парадокс у тому, що Китай-город знову став торговим центром, тільки тепер тут торгують не товарами, а послугами. Фінансові консультації, юридичне супроводження, PR-услуги — все це сучасні аналоги того, чим займалися купці п'ять століть тому.

Район зберіг і свою міжнародність. Як колись сюди приїжджали торговці з Візантії, Персії, німецьких земель, так і сьогодні тут працюють представництва зарубіжних компаній.

Правда, є й мінуси. Ввечері та у вихідні Китай-город майже вимирає — всі офіси закриваються, і на вулицях стає порожньо. Район перетворився на «сплячий квартал навпаки»: днем бурлить життя, а вночі — тиша та спокій.

Від середньовічного торгового посаду до сучасного бізнес-центру — Китай-город пройшов дивовижний шлях, зберігши головне: підприємництво та комерцію. І хоча назва досі плутає туристів, історія цього місця доводить, що географія торгівлі важливіша за географію на карті. Тут, у серці Москви, вже сім століть кипить стрімка навколо головної людської справи — обміну товарами, послугами, ідеями.

Обкладинка з сайту: gorbilet.com