Чому в СРСР об'єднували ванну з туалетом

Показуєш іноземцю типову хрущівку — і він у шоку від розмірів санвузла. «Як тут поміщається і ванна, і унітаз? Де розвернутися? А якщо сім'я велика?» А потім дізнається, що в таких квартирах виросли мільйони людей — і вони не відчували себе обмеженими.

Справа в тому, що радянські архітектори розв'язували зовсім іншу задачу, ніж їхні західні колеги. Не «як зробити красиво», а «як вмістити максимум сімей у мінімум простору». І об'єднаний санвузел був одним з найелегантніших рішень цієї задачі.

Задача державної важливості

Після війни перед СРСР стояла сверхзадача: забезпечити житлом десятки мільйонів людей за найкоротший час. Комуналки та бараки треба було замінити на окремі квартири.

Математика була проста: чим менша площа однієї квартири, тим більше сімей можна розселити в одному будинку. Кожен зекономлений квадратний метр означав додаткову сім'ю з власним житлом.

Архітектори шукали резерви економії всюди. І санвузел був одним з найочевидніших кандидатів на «стиснення».

Жорстка логіка цифр

Типова двокімнатна хрущівка мала загальну площу 44 квадратних метри. З них:

• Кухня — 6 метрів;
• Прихідна — 4 метри;
• Санвузел — 3 метри;
• Житлові кімнати — 31 метр.

Якби санвузел зробили роздільним, він займав би мінімум 5-6 метрів. Ці додаткові 2-3 метри доводилося віднімати від житлових кімнат.

Вибір був однозначний: краще просторі кімнати та тісний санвузел, ніж навпаки.

Дизайн: Юлія Бобровська

Технологічний розрахунок

Об'єднаний санвузел потребував лише один комплект комунікацій: одну точку підведення води, один канізляційний випуск, одну вентиляцію.

У країні, де кожна труба була дефіцитом, це означало колосальну економію матеріалів. Плюс спрощення монтажу — всі комунікації в одному місці.

Менше з'єднань — менше потенційних протікань. Простіше обслуговування — слюсарю не потрібно бігати по всій квартирі.

Соціальна інженерія

Радянська влада формувала певний тип поведінки. Довге сидіння в ванні вважалося буржуазною блажністю. Санвузел — місце для гігієнічних процедур, а не для релаксу.

Ранкові прибирання проходили за чітким графіком. Кожен член сім'ї знав свій час і не затримувався. Дисципліна починалася з домашнього господарства. Об'єднаний санвузел виховував раціональність та повагу до загального часу сім'ї.

Гігієнічні принципи епохи

У радянській гігієні пріоритет віддавався функціональності, а не естетиці. Головне — щоб було чисто, а не красиво.

• Один санвузел простіше утримувати в ідеальній чистоті, ніж два. Радянські господині випалювали свої 3 квадрати до блиску — кожен сантиметр був на виду.
• Вентиляція працювала ефективніше в компактному просторі. Один потужний канал видаляв запахи та вологість з усього приміщення.

Психологія тісного простору

Парадокс: багато мешканців хрущівок пам'ятають свої маленькі санвузли з теплотою. Компактне простір створював відчуття затишку, а не дискомфорту.

Все було під рукою — не потрібно робити зайвих рухів. Ергономіка на висшому рівні: сів у ванну, дотягнувся до полиці, до крана, до полотенця. Звичка до раціонального використання простору виховувала особливий склад характеру — практичного, неприхотливого.

Порівняння зі світовою практикою

Цікаво, що подібні рішення застосовувалися не лише в СРСР. У післявоєнній Європі також будували компактне житло з об'єднаними санвузлами.

Різниця була в ідеології: на Заході це вважалося тимчасовою мірою, в СРСР — раціональною нормою.

Японці досі живуть у квартирах з крихітними санвузлами — і не вважають це проблемою. У них навіть туалет і ванна часто в різних приміщеннях розміром з шафу кожне.

Що втратили при переході до «цивілізованих» планувань

У 90-ті об'єднаний санвузел став символом совковості. Престижним вважалося мати роздільну планування «як в Америці».

Але часто при розділенні отримувалися два неузгоджені пенали замість одного функціонального приміщення. Особливо в хрущівках, де кожен сантиметр на рахунку. Згубилася культура раціонального використання простору. Сучасні люди готові жертвувати функціональністю раді статусу.

Сучасна реабілітація

Сьогодні дизайнерів заново відкривають переваги компактних санвузлів. Особливо в еко-проектах і мінімалістичних інтер'єрах.

• Молоді сім'ї в студіях і однокімнатних квартирах часто обирають об'єднаний санвузел — економія місця важливіша за престиж.
• Навіть у дорогих європейських готелях зустрічаються компактні санвузли, де все продумано до дрібниць.

Кому підходить об'єднаний санвузел сьогодні

• Одиночкам і парам без дітей — немає проблеми з чергами, можна виграти місце для житлової зони.
• Власникам малих квартир — в студії кожен метр золотий.
• Пожилім людям — компактне простір, де все під рукою, зручніше для людей з обмеженою мобільністю.
• Практичним людям — хто цінує функціональність вище показної розкіші.

Як зробити об'єднаний санвузел зручним

• Правильна планування: унітаз у дальній кут, раковина біля входу, ванна вздовж стіни.
• Візуальні прийоми: світлі відтінки, дзеркала, гарне освітлення розширюють простір.
• Якісна вентиляція: потужний витяжний вентилятор вирішує проблему запахів.
• Розумна сантехніка: інсталяція для унітазу, душ замість ванни економлять місце.
• Вертикальне зберігання: полиці до стелі, крючки на стінах.

Головний урок радянської планування

Об'єднаний санвузел в СРСР — це не компроміс, а осознаний вибір. Архітектори чітко розуміли пріоритети: краще простору гостину та компактну ванну, ніж навпаки.

Це була філософія раціонального мінімалізму: кожен сантиметр повинен працювати, нічого зайвого.

Сучасний світ заново відкриває цю мудрість. У епоху зростання цін на нерухомість вміння ефективно використовувати простір стає суперзабарвленням.

Можливо, радянські проектувальники були не так вже й неправі. Іноді менше дійсно означає більше.

Обкладинка: дизайн-проект Юлії Бобровської