10 культових творінь радянських дизайнерів

Радянський дизайн, за своїм визначенням, мав на меті спочатку країну, а вже потім особисті потреби людини. Всі дизайнерські рішення та технологічні нововведення належали або інститутам, або конструкторським бюро. Тому лише невелика кількість винаходів має авторство. Саме про ці культові твори й піде мова.

Авангардний сервиз

Після Октябрьської революції Ленінградський фарфоровий завод (тепер ІФЗ) почав виготовляти вироби, «революційні за змістом, ідеальні за формою та бездоганні за технічною виконавчою». Залучали художників-авангардистів до співпраці.

Казимир Малевич створив чайний сервиз — причудливу комбінацію геометричних фігур: замість традиційних форм чашок — півсфери з прямокутними ручками, замість традиційної фарби — білий колір. Художник хотів змінити уявлення про те, як можуть виглядати побутові речі.

Зручна посуда Малевича не була, але практичність і не входила в його завдання. Як каже сам художник: «Це не чайник, але ідея чайника». До речі, авангардний сервиз виробляють на Імператорському фарфоровому заводі до сьогоднішнього дня.

Мебль-трансформер

Його «Робочий клуб» — не просто кімната в конструктивістському стилі, а ергономічний простір, у якому радянські робітники могли б виступати, займатися самоосвітою та проводити дозвілля.

Меблі клубу були багатофункціональними — один предмет не займав багато місця і міг легко перетворитися в інший. Наприклад, у цілях економії місця шахматний стіл оснастили поворотною дошкою, завдяки якій гравці могли міняти кольори фігур, не встаючи з місця.

За свій проект Родченко отримав срібну медаль. Після завершення виставки експонат подарували комуністичній партії Франції. Однак у 2008 році німецькі спеціалісти реконструювали клуб для своєї виставки «Від площини до простору. Малевич і ранній модерн». Потім подали копію Третьяковій галерей за великий внесок у організацію виставок російського авангарду в музеях Європи.

Етикетка для сгущенки

В кінці 1930-х років художник і графік Іраїда Фомина підготувала кілька варіантів етикетки в різних стилях для радянської сгущенки. Однак утвердив саме синьо-білий дизайн, який призначався для жестяних консервних банок місткістю 325 мл. Дизайн вийшов настільки успішним, що до сьогоднішнього дня цей ескіз використовують як один із найвпізнаваніших брендів як у нашій країні, так і за її межами.

Гранений стакан і пивна кружка

За легендою, твориця скульптури «Робітник і колгізниця» разом з Казимиром Малевичем винахідник гранений стакан із ободком. Однак це не так. Вера Мухина лише удосконалила його форму, завдяки чому стакан став більш міцним і підходив для радянських мийних машин посуду 1940-х років. А ось форму радянської пивної кружки Вера справді придумала сама.

Автомобіль «Перемога»

У 1943 році на ГАЗі почалася розробка нових машин під керівництвом Андрія Ліпгарту, серед яких був і легковий ГАЗ-25, який хотіли назвати «Батьківщина». За однією з легенд, у червні 1945 року модель показали в Кремлі Сталіну, який запитав: «Коли будете продавати „Батьківщину“?» Після інциденту автомобіль перейменували на «Перемога» і пустили в масове виробництво. Правда, назва «Перемога» генераліссимус також не вважав успішною: «Немає великої перемоги!» А військові навіть просили конструктора зробити салон вищим, щоб сідати в нього не знявши каракулеву папаху.

Автомобіль зняли з виробництва у 1957 році, але ще довго його можна було побачити на дорогах. І не лише в радянському Союзі — наприклад, у Фінляндії майже всі таксі були «Перемогою».

Плацкартний вагон

Комфортабельності пасажирів почали звинувачувати лише в середині 1940-х років, коли люди масово поверталися з евакуації. Міністерство транспорту оголосило конкурс на створення пасажирського вагона відкритого типу з дерев'яними полицями. Переможець, 26-річний дизайнер Юрій Солов'єв, пізніше писав у мемуарах: «Першим, що я зробив, — замінив плоскі дерев'яні дивани вигнутими, щоб на них було не так жорстко сидіти і лежати. Потім вирішив верхню полику не опускати, як це робили завжди, а піднімати, щоб залишати постільне бельє на полиці».

Інтер’єр вагона отримав просторним і світлим: окрім авторської конструкції кріплення верхніх полиць вперше були використані складні столики, складні лестниці і дзеркала, які зрівноважували простір. Для нового проекту всі елементи розроблялися заново: вимикачі, ліхтарі, крючки, тримачі.

Меблева стінка

Боротьба з архітектурними надмірами в кінці 1950-х років призвела до активного розвитку типового будівництва. Громіздка до військової меблі не поміщалася в маленькі хрущовки, тому потрібна нова — легка і компактна.

Юрій Случевський був провідним фахівцем у Інституті меблів СРСР і відповідав за стандартизацію і уніфікацію. Його діяльність збігалась із бурхливим розвитком європейського мебельного дизайну, який на початку 60-х років був пов'язаний із пошуком нових форм і конструкцій. Саме Случевський розробив прототип меблової стінки — оригінальну модульну систему, яка дозволяла регулювати ширину і висоту всієї меблевої конструкції. А ще ввів нові розміри для хрущовок.

У новому життєвому просторі, де головенствували меблі простих форм, особливу роль грали предмети інтер’єру: вази, статуетки, скульптури.

Радіола «Ригонда»

Жодну вечірню 1960-х років не можна було уявити без радіол, серед яких безумовним лідером була модель «Ригонда» — стильна, на довгих елегантних ніжках, характерних для індустріального модерну середини ХХ століття. Своє ім'я радіола отримала в честь острова з роману Віліса Лаціса «Втрачена батьківщина».

Дизайн створив відомий латиський художник Адольф Ірбіте, роботи якого отримували найвищі нагороди на всесвітніх виставках — у 1937 році в Парижі та 1958 році в Брюсселі. Ірбіте також займався книжковою графікою, розробляв фирменні знаки та упаковку.

Фотоапарат «Зеніт»

Володимир Рунге — творець відомих радянських фотоапаратів «Зеніт», які були випущені у рекордній кількості — понад вісім мільйонів штук. На перших «Зенітах» стояло знімальне окулярне кільце, яке дозволяло встановити диоптрийну лінзу окулярів для корекції зору фотографа. Фотоапарат став своєрідним символом вітчизняної відточеності, і саме «Зенітом» зроблено більшість фотографій у сімейних альбомах по всьому світу.

Настільна лампа

Більшість світильників, які розробив архітектор Михайло Оленєв, призначалася для музеїв, банків і готелів. Однак у 1968 році він створив лампу, яка своїми якостями та зовнішнім виглядом не поступалася європейським зразкам — ергономічна, легка і без надмірності. У лампи не було власного імені — її називали просто «Лампа настільна».

Георгій Данелія в своїх спогадах «Безквитковий пасажир» так описував Оленєва: «...він все одно кожного разу засиджувався з нами допізно — захоплювався. Він покладав на креслення кальку, брав свій улюблений м’який цанговий олівець „Кохінор 6В“, думав і по кальці правив проект... А потім малював біля будівлі для масштабу щось цікаве: бородатого старика на самокаті, пожежника на гойдалці, афішну тумбу, на яку підняла ногу собачка… Мені, коли я проектував південний вокзал, він намалював шарманщика на платформі, а в небі — очний вертоліт, з якого спрягнувся парашутист у залізничному вбранні».

На обкладинці фото з матеріалу: Особистий досвід: як обладнали квартиру без дизайнера