Штукатурка газосилікатних блоків

Незважаючи на всі переваги газосилікату як матеріалу для зведення зовнішніх стін і перегородок, не вдається уникнути головного недоліку багатьох будівельних конструкцій — необхідності мокрих процесів оштукатурювання та шапклевання. У цій статті розглядається, як правильно нанести штукатурку з мінімальними втратами матеріалу та витратами часу.

Необхідні інструменти та обладнання

Для якісного виконання робіт з оштукатурювання газосилікатного блоку нам потрібні наступні інструменти:

• Правило — використовується для стягування розчину між маячками;
• Маячкові профілі — для вирівнювання стіни;
• Терка — для затирання нанесеного шару штукатурки;
• Полутер — служить для видалення надлишків розчину з великої поверхні;
• Відвес — для визначення геометрії оштукатурюваної стіни;
• Ковш або майстрок для накидання розчину на стіну;
• Дрель із насадкою-міксером для розмішування затвореної суміші;
• Пластиковий контейнер для приготування розчину.

Підготовка основи

Перед початком процесу нанесення штукатурки будь-яка поверхня стіни повинна бути очищена від пилу та бруду. Якщо потрібно — не просто очищена, а й вимита водою. Для поліпшення адгезії штукатурки до стіни можна зробити насічки на газосилікатному блоку, наприклад, болгаркою. Таким чином можна збільшити площу контакту штукатурного шару зі стіною і, відповідно, підвищити адгезію розчину.

Перед нанесенням штукатурки необхідно оцінити і перевірити рівність стіни на наявність виступів і впадин. Зробити це можна простим відвесом або лазерним нівеліром. Якщо перевірка показала наявність великої різниці (1 см і більше) на поверхні оштукатурюваної стіни (а в разі кладки з газосилікатного блоку таке буває дуже часто), то за відмітками нівеліра або за відвесом встановлюються маячкові профілі від підлоги до стелі. Відстань між ними повинна бути заповнена тим самим розчином штукатурки або цементно-пісчаним розчином. Розчин між маячками стягується правилом до правильної площини. Після цієї маніпуляції стіни мають бути рівними і готовими до нанесення штукатурки.

Підготовка розчину та нанесення штукатурки

Звичайні штукатурні склади розраховані на нанесення товщиною не більше 2 см. Більший шар стає хрупким і надмірно пилуватим, оскільки з нього нерівномірно випаровується волога. Якщо все ж за якоїсь причини потрібно нанести більшу товщину розчину, то зробити це можна в два-три проходи. Наносити кожен наступний шар можна лише після повного висихання попереднього.

Альтернативним рішенням може стати використання високопрочного штукатурного складу, який, однак, суттєво відрізняється за ціною від традиційних штукатурок.

Для внутрішнього оштукатурювання газосилікату використовуються гіпсові суміші (або гіпсововозні), для зовнішніх робіт, а також для оштукатурювання приміщень з високою вологою — цементні. Різниця між ними в тому, що цементний розчин після висихання на стіні водонепроникний, а гіпсовий — ні.

Штукатурна суміш готується в спеціальній пластиковій ємності (це може бути і звичайне відро, але краще, якщо це буде невисокий бак, або корито — в них простіше перемішувати склад). Суха суміш затворюється водою, одночасно дрелью із спеціальною насадкою виконується розмішування готового складу до необхідної сметаноподібної консистенції.

Наноситься штукатурка на стіну або спеціальним інструментом — ковшом штукатура, або звичайною кельмою, або майстроком. Зручніше всього розчин на стіну накидувати і відразу ж затирати круговими рухами тіркою. Надлишки клеєвого складу знищуються штукатурним полутером.

Перший наносимий шар — грунтовочний. Далі — в два-три проходи наносять основні шари, дочекавшись перед нанесенням останнього шару повного висихання попереднього. Якщо нанести штукатурку відразу і великою товщиною (1 см і більше), то вона почне зсуватися зі стіни, оскільки її вага досить велика, а після висихання розтріскується.

Час життя гіпсового розчину для оштукатурювання — близько 20 хвилин, цементного — трохи більше. Це означає, що готувати суміш потрібно поступово, відповідно тій площі оштукатурювання, яку реально можна виконати впродовж часу життєдіяльності розчину, поки він не почав схоплюватися. Штукатурна суміш, яка вже почала схоплюватися і затвердівати до нанесення на стіну, підлягає утилізації.

Усі інструменти відразу після роботи необхідно промити водою, оскільки видалення затверділих залишків, особливо цементної штукатурки, трудомістко і не завжди можливе.

Перевірка якості нанесеного шару здійснюється довгою рейкою (від стелі до підлоги), прикладеною в різних місцях стіни по вертикалі і горизонталі. Якщо на стіні є виступи або ямки, то відносно площини рейки це буде відразу помітно. Прийнятними є відхилення в межах 5–7 мм, оскільки вони не помітні оком.