Де де зйняли «Москва слезам не верит»: секрети квартир головних героїнь

Фільм Владимира Меньшова став не тільки класикою радянського кіно, а й путіводітелем по московському побуті різних епох. Зрителям вдалося побачити, як змінювався життя героїнь за 20 років — від комунальної кімнати до окремої квартири. Інтер’єри в фільмі показували соціальний статус персонажів краще будь-яких слів. Розповідаємо, що відомо про сьміні локації та як квартири героїнь відображали дух часу.

Головне з статті:

• Більшість інтер’єрів знімали в реальних московських квартирах, а не на павільйоні;
• Квартира Катерини в фінальній частині фільму показує досягнення радянської жінки;
• Комуналка на початку фільму — типове житло молоді 1950-х років;
• Інтер’єри точно передавали побут різних соціальних шарів СРСР;
• Меблі та предмети побуту підбирали як історичні документи епохи.

Комуналка 1950-х: початок шляху

На початку фільму ми бачимо типову московську комуналку, де живуть три подруги. Інтер’єр точно передає реалії життя молодіжі в післявоєнної Москові.

• Мала кімната з трьома ліжками, загальний стіл, мінімум особистих речей — так жили тисячі приїхавших до столиці дівчат. Меблі прості, функціональні, без прикрас.
• Стіни обклеєні типовими радянськими шпалерами з малим малюнком. Вікно занавішене простими шторами. Ніяких прикрас — тільки найнеобхідніше.
• Загальна кухня та коридор показані як місця постійного руху та спілкування мешканців. Це була реальність комунального побуту.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Квартира в сталинському будинку

По ходу фільму статус героїнь зростає, і ми бачимо квартиру в сталинському будинку — символ достатку для радянського людини.

• Просторі кімнати з високими стелями виглядають розкішно порівняно з комуналкою. Паркетні підлоги, ліпна, великі вікна — ознаки якісного житла.
• Меблі стають кращими — не тільки функціональні, а й гарні. З’являються книжкові полиці, малюнки на стінах, якісний текстиль.
• Окрема кухня та ванна — мрія будь-якої радянської сім’ї того часу.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Квартира Катерины: символ успіху

У фінальній частині фільму ми бачимо квартиру успішної Катерины — директора заводу. Інтер’єр показує, чого могла досягти радянська жінка.

• Просторна гостьова кімната з якісними меблями, телевізором, радіоло — ознаки матеріального благополуччя 1970-х.
• Книги займають важливе місце в інтер’єрі — це підкреслює освіченість і культурність господарки.
• Спальня обставлена з Gustом — гарна ліжка, туалетний стіл, якісна білизна.
• Кухня обладнана сучасною технікою того часу — холодильник, електроплита, достатньо місця для приготування.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рікКадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Меблі як індикатор епохи

У фільмі ми бачимо, як змінювалася радянська меблі за два десятиліття.

• 1950-х роки — прості, функціональні меблі. Металеві ліжка, прості столи та стільці, мінімум декору.
• 1970-х роки — більш різноманітні та якісні меблі. М’які дивани, шафи для посуду та книг, журнальні столики.
• Появлення імпортних речей — килими, ліхтарі, декоративні предмети показують зростання благосередства.

Предмети побуту як документи часу

Створювачі фільму уважно підбирали предмети побуту для кожної епохи.

• Радіоприймачі, телефони, посуд — все відповідало своєму часу та соціальному статусу персонажів.
• Одяг у шафах, косметика на туалетних столиках, книги на полицях — кожна деталь працювала на достовірність.
• Техніка в квартирах показувала технічний прогрес СРСР — від простих радіол до кольорових телевізорів.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Кольорова палітра інтер’єрів

Кольори в квартирах героїнь змінювалися разом із епохою та статусом.

• Комуналка — бліді, практичні кольори. Коричневий, сірий, білий — ніяких яскравих акцентів.
• Квартира середнього класу — з’являються зелений, синій, більш насичені відтінки.
• Квартира успішної Катерины — багата палітра, якісні тканини, продумані кольорові комбінації.

Освітлення та атмосфера

Освітлення в фільмі підкреслює зміни в житті героїнь.

• Комуналка освітлена мінімально — одна лампочка під стелею, ніяких додаткових джерел світла.
• У сталинській квартирі з’являються настільні лампи, торшери — життя стає комфортнішим.
• Квартира Катерины яскраво освітлена — ліхтарі, бра, настільні лампи створюють затишну атмосферу.

Кухні різних епох

Кухні в фільмі показують еволюцію радянського побуту.

• Загальна кухня в комуналці — мінімум місця, стара плита, загальна посуда.
• Окрема кухня в сталинці — більше простору, власна техніка, можливість нормально готувати.
• Сучасна кухня Катерины — холодильник, електроплита, достатньо місця для сімейних обідів.

Ванні кімнати

• Ванні кімнати також відображають соціальний статус героїнь.
• Загальна ванна в комуналці — стара сантехніка, мінімум зручностей.
• Окрема ванна в квартирі — сучасна сантехніка, кахель, дзеркало.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Дитячі кімнати

У фільмі інтер’єр кімнати показано лише мимоволі, тому детального опису немає. Але відомо, що кімната невелика і обставлена просто:

• письменний стіл;

• узка ліжко;

• платьовий шаф;

• книжкова полиця;

• вікна з занавісками в узор;

• люстра з бахромою на стелі.

Також у одній із сцен згадується, що Саша часто слухає музику на бобінному магнітофоні — навіть по міркам того часу пристрій виглядав раритетом.

Кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік

Що показують інтер’єри

Квартири в фільмі — це соціальна лестниця СРСР. Кожен інтер’єр відображає статус, можливості та прагнення героїнь.

• Від комунальної кімнати до окремої квартири — шлях радянської людини до кращого життя.
• Меблі, техніка, декор показують, що значило «жити добре» в різні періоди.
• Інтер’єри документують зміни в радянському побуті за 20 років.

Вплив на зрителів

• Квартири з фільму стали прикладом для підражання. Зрителям вдалося побачити, до чого можна прагнути.
• Інтер’єр квартири Катерины показував можливості радянської системи — освіта та праця ведуть до благополуччя.
• Фільм формував уявлення про те, як має жити успішна радянська жінка.

Квартири героїнь «Москви слезам не верит» залишаються важливим документом радянської епохи. Вони показують не лише зміни в побуті, а й соціальні можливості того часу. Інтер’єри в фільмі — це історія країни, розказана через предмети та простори.

Обкладинка: кадр з фільму Москва слезам не верит, режисер Владимир Меньшов, Мосфильм, 1979 рік