Ближче до природи: як одна сім'я знайшла дом своєї мрії

«Ми працюємо так само багато, як монахи, але не так дисципліновано», – сміється Натали, – і в цьому немає перевищення. Щоб перетворити колишній бенедиктинський монастир у особистий житловий будинок, потрібно багато зусиль, а головне – впевненість, що це не марна праця, а пригода.

Все почалося з того, що Рейнхард і Натали, типові німецькі супруги з двома синами та власним будинком у передмісті Мюнхена, почали мріяти про щось більше. Спочатку про дочку, потім – про новий будинок – не просто більший за розміром, а цікавіший, що відкриває нові горизонти.

Це тривожне бажання привело їх до колишнього монастиря бенедиктинців, побудованого сто років тому і пропонованого до продажу як непотрібний, висохлий і втративший актуальність архітектурний об'єкт.

Супруги оцінили розташування монастиря, близькість до озера Аммер у Верхній Баєрії, і загальну романтичну атмосферу – у будинку була навіть часовня з алтарем, яку в кінцевому підсумку залишили непорушною. І правильно! Як виявилось пізніше, колись у часовні заключали кілька весілля. Натали і Рейнхард сподіваються застать той мить, коли їхні власні діти будуть стояти перед сімейним алтарем.

Нові власники будинку вирішили не звільняти його від слідів, які залишили тут попередні жителі. Не лише алтар, а й картина, статуетки та навіть стара посудина – все знайшло собі місце в будинку. З того моменту, як сім'я переехала сюди, народилися двоє дітей, Бетсі та Тоні, і вони сприймають життя у бенедиктинському монастирі як одне велике пригоду.

Натали каже, що це весело: «інші діти грають у поліцейських і злодіїв, а наші – у монахів». Можливо, тому що бути монахом цікавіше. І справа є – збирати на пустоші трави, на основі яких монахи виготовляли відомий лікер Бенедиктин. Відомо, що для його виготовлення потрібно було 27 видів трав, і до сих пір точно не відомо, яких саме. Але Рейнхард переконаний, що все вийде. Так само як і вдалося перетворити бенедиктинський монастир у теплий дім для великої і дружньої сім'ї.