Лаконічна та світла: як оформлено стильну прихожу в сталинці

Перше враження від дому завжди формується в прихожій: у цьому проекті дизайнер Юрій Воробєв зробив усе, щоб простір виявився не просто позитивним, а справжнім джерелом вдохнення. Інтер'єр квартири в сталинці 1953 року розроблявся для молодої дівчини, улюбленої теплими країнами, затишком і природними мотивами.

Вдохновенням став зелений карликовий ара — папуга господарки — і атмосфера південних широт, де світло, рослинність і текстури формують відчуття спокою й м’якості.

У квартирі провели перепланування: кухню об'єднали з гостиною, збільшили ванну кімнату і гардеробну. При цьому прихожу вирішили не ізольовувати — вона залишилася зв'язуючим зв'язком між усіма приміщеннями. Завдяки високому стелі (3 метри) і надмірному обсягу природного світла з прилеглої сторони, дизайнерам вдалося зробити вхідну зону не утилітарним простором, а повноцінною частиною затишного і живого інтер'єру.

Основний колір стін — м'який зелений — вибраний не випадково: він нагадує про молоду листя, задає розслабляючий ритм і зв'язує прихожу з іншими кімнатами, де цей відтінок також присутній.

Одну зі стін прикрасили масштабним бамбуковим панно, що створює ефект тіньової аллеї. Мотив не лише додає візуальної глибини, а й підсилює асоціації з природою, яка буквально «входить» в будинок.

Акценти продумані з ювелірною точністю. Скам'я з геометричним рисунком у відтінку лайма гармонує з палітрою, при цьому залишається помітною деталлю. Над нею — високе дзеркало в тонкій золотистій рамі, візуально збільшуюче простір і додаюче ранкового світла.

Ліхтарі у формі матових куль парять над вхідною зоною як легкі краплі світла. Такий тип освітлення підкреслює архітектуру приміщення й робить інтер'єр особливо теплим ввечері.

Прихожа — не просто прохідне приміщення, а місце, де починається історія квартири. Вона транслює головні принципи проекту: ніжність, природність, зв'язок із природою. Тут немає нічого зайвого, але кожен елемент підтримує відчуття легкості, яке так цінне у міському ритмі.