Башта Шухова: конструктивистська Ейфелева башта Москви

Уявіть: 1922 рік, руйна після громадянської війни, голод, нестача металу та будівельних матеріалів. І раптом на Шаболовці виростає 160-метрова дрібна башта, що здається ніби немає ваги, попри солідну масу у 240 тонн. Величезне інженерне чудо, сплетене з металевих прутьєв у вигляді гіперболоїдної сітки. Чому вона була потрібна молодій радянській республіці? Як її збирало без одного крана? І чому експерти вважають її геніальнішою Ейфелевої башти, хоча вона у два рази нижча?

Статті за темою:

• «Впавший небосхід»: історія одного з найбільш незвичайних будинків Москви
• Дім на Котельническій набережній
• Як дворец став станцією: історія Казанського вокзалу
• Таємниці особняка Рябушинського: модерн Шехтеля та приховане старообрядське молитовник

Башта, народжена з формули

Ім'я Владимира Шухова було добре відоме в Росії ще до будівництва башти — цей інженер-самородок створив перші в світі нафтопроводи та нафтотанкові баржі, побудував революційні за конструкцією мости та гіперболоїдні водогірні башти. У його руках математичні формули та фізичні закони перетворювалися в елегантні та при цьому неймовірно міцні конструкції.

Ідея гіперболоїдної конструкції прийшла до Шухова, мабуть, під час перегляду перевернутої плетеної кошика — інженер помітив, як тонкі прутья, перетинаючись, створюють дивовижно жорстку та стабільну форму. Ця геометрична фігура — однополостний гіперболоїд обертання — була відома математикам, але саме Шухов перший здогадався використати її в будівництві.

У 1896 році на Всесвітній виставці у Нижньому Новгороді Шухов представив першу в світі гіперболоїдну башту висотою 32 метри. Конструкція зачарувала глядачів своєю немовлятністю та міцністю. Секрет був простий: сітчастий гіперболоїд складається з прямих сталевих стержнів, розміщених під кутом один до одного. З такою геометрією конструкція стає неймовірно стійкою навіть при мінімальній вагі.

Фото: pinterest.comРадіо для революції

Чому радянська влада вирішила будувати башту? Усе через те, що після революції молодий держава опинилася в інформаційній блокаді. Потрібно було швидко встановити радіозв'язок з усією країною та світом для розповідання новин і пропаганди. Для цього вимагалася висока радіомачта.

У липні 1919 року Ленін підписав наказ про будівництво радіостанції з баштою висотою 350 метрів — вище Ейфелевої! Проект було поручено Шухову. Однак через дефіцит металу довелося зменшити висоту до 160 метрів, а Шухов розробив геніальне рішення, що дозволяло заощадити метал — секційну гіперболоїдну конструкцію.

Башта складалася з шести секцій-гіперболоїдів, встановлених одна на одну. Кожна наступна секція мала менший діаметр, ніж попередня, створюючи звужений до верху силует. Загальною висотою 160 метрів башта важила лише 240 тонн — у 7,5 рази легша Ейфелевої, що мала висоту 320 метрів і масу 7300 тонн!

Фото: pinterest.comЯк будували башту без кранів?

Будівництво башти — це окремий інженерний подвиг. В умовах руйни та нестачі техніки Шухов придумав геніальний метод «телескопічного монтажу». Спочатку на землі зібрали першу, нижню секцію башти. Потім за допомогою ручних лебедок підняли і встановили над нею дерев'яний настил, на якому зібрали другу секцію, меншу. Потім другою секцією підняли першу, звільнивши місце для збирання третьої. І так далі — башта буквально виростала зсередини!

Як розповідали очевидці, коли будівники піднімали першу секцію, сталася аварія — лопнув один із тросів лебедки. Конструкція перекосилась, але не обвалилася, а лише опустилася вниз. Шухов, керуючий роботами, у цей момент перебував під баштою. Він не побіг, а спокійно спостерігав за аварією, демонструючи абсолютну впевненість у своїй конструкції. Після заміни троса роботи успішно продовжилися.

А ще будівництво відбувалося у жахливі морози зимою 1919-1920 років. Температура опускалася до -25°C, не було теплого одягу, працівники страждали від голоду та холоду. Шухов сам винахідливий особливий метод монтажу, враховуючи розширення та стиснення металу при перепадах температур. Розповідають, що він особисто перевіряв кожен сварний шов, піднімаючись по обледілих конструкціях на головокружну висоту, незважаючи на свій почтений вік (інженеру було вже 67 років!).

Фото: pinterest.comЧуть не стріляли за інженерний розрахунок

Інженерний геній Шухова майже не вистачило йому життя. Спочатку башта мала висоту 350 метрів — більше Ейфелевої! Але розрахунки показали, що для такої висоти при гострому дефіциті металу в краї вимагалося 2000 тонн сталі, що було неможливо в умовах громадянської війни.

Шухов скоригував проект до 160 метрів. Однак радянське керівництво сприйняло це як саботаж. ВСНХ (Верховний радний народного господарства) звернувся до ВЧК з проханням «прийняти відповідні заходи до Шухова». У той час такі формулювання зазвичай означали арест і стріляння.

Від розправи інженера врятувало лише особисте втручання Красина — наркома торгівлі та промисловості, який був інженером за освітою і розумів справедливість розрахунків Шухова. Будівництво продовжили за скоригованим проектом, і 19 березня 1922 року на башті був піднятий прапор.

На 50 років вперед

Конструкція Шуховської башти виявилася настільки революційною, що опередила своє часи близько на півстоліття. Принципи, закладені Шуховим у його сітчасту гіперболоїдну конструкцію, почали масово застосовуватися в світовій архітектурі лише у 1970-х роках!

Відомий німецький архітектор Фрай Отто, вивчаючи роботи Шухова, казав: «Те, що зараз створюється за допомогою складних математичних розрахунків та комп'ютерів, Шухов робив на кульмані лінійкою та олівцем».

Среди сучасних архітектурних споруд, вдихнуті ідеями Шухова, можна назвати 610-метрову телебашту в Гуанчжоу (Китай), побудовану у 2010 році, відомий небосхід «Огірчик» (30 St Mary Axe) у Лондоні, створений Норманом Фостером, і багато інших знакових споруд по всьому світу.

Зберегти башту від забвіння

Парадоксально, але ця унікальна конструкція, пережила війни, революції та зміну політичних режимів, сьогодні перебуває під загрозою зникнення. З 2002 року башта закрита для відвідувань через аварійний стан. Металеві конструкції страждають від корозії, а прилегла територія забудована так, що повністю оглянути башту майже неможливо.

В різні роки висувалися проекти з відновлення башти — від простої реставрації до переносу конструкції в інше місце. У 2014 році Міністерство зв'язку, якому належить башта, навіть заявляло про плани її демонтажу з міркувань безпеки. Однак під тиском громадськості та експертного співтовариства об'єкт визнали пам'ятником федерального значення, що захистило його від знищення.

Сьогодні йдуть реставраційні роботи, але майбутнє башти залишається невизначеним. Тим часом, експерти ЮНЕСКО розглядають можливість включення Шуховської башти до списку Світового спадку людства як унікального пам'ятника інженерної думки початку XX століття.

Фото: pinterest.comБашта без панно

Чи знаєте ви, що спочатку Шуховська башта мала стати ще й грандіозним арт-об'єктом? За одним із проектів на її секціях планувалося розмістити панно радянської символіки, видиме здалека. На щастя для чистоти інженерного образу, від цієї ідеї відмовилися, зберігаючи елегантність конструкції.

Ще один цікавий факт: під час Великої Вітчизняної війни Шуховську башту не бомбили, хоча вона була важливим стратегічним об'єктом. За однією з легенд, Гітлер наказав зберегти це спорудження, щоб після планованого захоплення Москви використати його як вежу для триумфального звернення до німецького народу. Інша, більш прозаїчна версія гласить, що ажурна конструкція башти просто була занадто складною ціллю для бомбардувань того часу.

Сьогодні, дивлячись на причудливі контури Шуховської башти, нехибно вражається геніальністю інженера, який у епоху паперових креслень і логарифмічних лінійок створив конструкцію, що до сьогодення вважається еталоном технічної естетики та раціональності.

Як написав у 1999 році відомий архітектор Норман Фостер: «Володимир Шухов — один із найвеличніших інженерів світу. Його конструкції втілюють у собі сяйність і легкість, характерні для героя періоду модернізації». А архітектор Рол Колхас назвав Шуховську башту «єдиним архітектурним шедевром країни». І хоча з останнім твердженням можна посперечатися, величність цієї інженерної споруди, що об'єднує математичну гармонію, естетику та революційну для свого часу технологію, лишається непересічною.

Обкладинка: pinterest.com