Головна річ у будинку: як змінювалася стиральна машина за 100 років

Це сьогодні кинув білизну, засипав порошок, натиснув на потрібні кнопки — і займайся своїми справами. А раніше приводити й підтримувати механізм у дії треба було вручну, а також берегти волосся — могло і у віджимальні валки заплутати! Розповідаємо, як еволюціонував звичний всім електроприлад за сто років і більше.

1900-і

Перші прототипи сучасних стиральних машин з’явилися в Америці. У прості пристрої у вигляді дерев’яної кадки з циліндричним барабаном складали білизну та одяг, заливали мильним розчином і вручну обертали барабан. Зайву воду віджимали ручні валки — пропускати через них білизну та одяг також треба було вручну.

Щоб постирати в такій машині всю білизну у будинку, потрібно було величезну кількість сил і нервів, тому в той час домашні господарки намагалися користуватися громадськими пральнями або послугами прачок, якщо дозволяли засоби.

1910-і

У 1908 році інженер із Чикаго Альва Фішер винахід стиральної машини з електромотором, і через два роки компанія Hurley Machine Co запускає її у масове виробництво під амбіційною назвою Thor.

Дерев’яний барабан у корпусі пристрою обертався по вісім разів то в одну, то в іншу сторону, а щоб привести механізм у дію, більше не потрібно було нічого крутити — просто потягнути за штангу в нижній частині стиральної машини, як у автомобілі.

Правда, всі механізми пристрою, деталі й приводи були відкриті — уявіть, скільки така машина виробляла шуму. Плюс вона була і небезпечною: ручні валки то й дуже часто травмували пальці, а однієї разу в них затянуло волосся дівчинки, яка допомагала мамі з пранням (правда, обошлось, і дівчинка встигнула шрамом на голові).

Тим не менш винахід містер Альви увійшов у історію як новий клас електропобутової техніки, бо дозволив полегшити процес стирки домашнім господаркам, який потребував колосальних зусиль і серйозних часових витрат.

1920-і

До цього часу кількість компаній, що виробляли стиральні машини в США перевищила тисячу — нова техніка піддавалась попиту. За десять років з моменту випуску Thor у американських будинках помітно зменшилося кількість прачок і домашньої прислуги, а стирка, за словами соціологів, «знову повернулася в дім».

1923 рік. Магазин побутової техніки, США. Прямо в центрі — стиральна машина

Конструкція стиральної машини стає технологічнішою: дерев’яні баки, обиті листовою міддю, залишаються у минулому і змінюються на емалевані сталеві баки. Але про безпеку все ще мало думають, «внутрішність» стиральних машин залишається відкритою.

Однією з перших, хто приховав її у пластиковий корпус, була компанія Whirlpool. Вона ж позаботилася і про те, щоб валки для віджиму оберталися тільки в одну сторону, щоб уникнути травм.

1930-і

Стиральні машини стають дешевшими і доступнішими, а також починають продаватися не лише в США, а й у Європі. Конструкції починають оснащуватися сливним насосом із електричним мотором і механічним таймером — вперше господарки можуть встановити час стирки. З’являються перші сушарки, але вони досі коштують надзвичайно дорого.

Підйом Великої депресії зменшив попит простих американців на техніку, і домашні господарки знову починають відвідувати громадські пральні. У 1937 році відкривається перший лендромат, або пральня самообслуговування, де кожен етап від стирки до сушіння відвідувач сам реалізує.

1930-і. У громадській пральні

1940-і

В кінці сорокових дві американські компанії Bendix Corporation і General Electric майже одночасно оголошують про запуск у продаж першої повністю автоматичної стиральної машини, яка стирає, ополасковує і віджимає воду за один цикл.

Більше ніяких зусиль з боку людини: програма запускає машину, реле тиску і електромагнітний клапан вимикають подачу води після заповнення бака, термостат контролює температуру води, а таймер — час роботи.

1950-і

На початку п’ятдесятних у стиральних машин має нову опцію — програми стирки для кожного типу білизни, а функцію ручних валків тепер виконує пристрій для автоматизованого віджиму — центрифуга.

Першими машинами-автоматами почали користуватися й у Європі. Тут перевагу віддавали машинам барабанного типу, тоді як у Америці продовжували користуватися «стиралками» активаторного типу з вмонтованою в бак машини продольною віссю з лопатками.

У магазинах СРСР просунутих моделей-автоматів немає. Перші стиральні машини радянського виробництва випускали в Ригі, Кирові та Чебоксарах. Заливати і спускати воду з них треба вручну, і до сімдесятих це були досить примітивні моделі. Однак у цьому були свої переваги: наприклад, коли з якоїсь деталі виходить з ладу, її можна було починити і самостійно.

1970-і

Перша радянська стиральна машина-автомат «Вятка-автомат» з’явилася в кінці сімдесятих. Точна копія стиральних машин Ariston, її виготовили на заводі у Кирові за ліцензією італійської компанії. Але скоро її зняли з виробництва: новинка вибивала пробки через недостатню потужність електричної мережі для машини. Виправлена і удосконалену модель «Вятка-12» (де 12 — число програм для стирки) випускали у 1980-м.

Реклама стиральних машин у сімдесяті роках в СРСР... і в США

У США тим часом розробляли стиральні машини на основі мікропроцесорів і впроваджували розробки для зменшення кількості споживаної води і економії електрики під час стирки.

1990-і

Для стиральних машин американські інженери придумали систему управління, яка працює за принципом «розмитої логіки», де програми для стирки — не просто вбудований набір з кількох команд. Тепер це складна система, яка враховує купу факторів, серед яких температура води, інтенсивність забруднення чи тип тканини, і дозволяє самостійно вибирати будь-які опції і змінювати налаштування: підібрати режим стирки, збільшити кількість полоскань, скасувати віджим і так далі.

З’являються програми для шерстяних речей — для раніших моделей стиральних машин ця опція була недоступна.

2000-і і сьогодні

Тепер, коли всі етапи й процеси стирки автоматизовані, у фокусі — бережний підхід до кожного типу тканини і ефективне видалення плям із мінімальним механічним впливом. Передові виробники побутової техніки продовжують розвиватись і шукати нові шляхи вирішення цих завдань.

Інший фактор, важливий для сучасних стиральних машин — енергозбереження. У великих компаній і холдингів помітна тенденція до зниження енергоспоживання техніки до класу А++ і А+++ , а це і економія грошей на оплату комунальних послуг, і менший вплив на екологію.

Набирає популярність і система «Розумний дім», тому багато виробників випускають стиральні машини з Wi-Fi-адаптерами, щоб керувати стиркою за допомогою смартфона, навіть якщо нікого немає вдома.

Складно сказати, якими будуть стиральні машини через 20–30 років. Але здається, що через деякий час фраза «ручна стирка» буде пов’язуватися лише з режимом стиральної машини для деликатних тканин на дисплеї, а не з чимось тривалим, втомливим і висушуючим шкіру рук. Ну чи не добре?