Головна річ у будинку: як змінювалася стиральна машина за 100 років

Це сьогодні кинув білизну, засипав порошок, натиснув на потрібні кнопки — і займайся своїми справами. А раніше приводити й підтримувати механізм у дії треба було вручну, а також берегти волосся — могло і в віджимальні валки затягнути! Розповідаємо, як еволюціонував звичний всім електроприлад за сто з підбій років.

1900-ті

Перші прототипи сучасних стиральних машин з'явилися в Америці. У нескладні пристрої у вигляді дерев'яної кадки з циліндричним барабаном складали білизну й одяг, заливали мильним розчином і вручну обертали барабан. Зайву воду віджимали ручні валки — пропускати через них білизну й одяг також треба було вручну.

Щоб постирати в такій машині всі речі в будинку, потрібно було величезну кількість сил і нервів, тому в той час домашні господарки намагалися користуватися громадськими прачечними або послугами прачок, якщо дозволяли засоби.

1910-ті

У 1908 році інженер з Чикаго Альва Фішер винахідив стиральну машину з електромотором, і через два роки компанія Hurley Machine Co запускає її в масове виробництво під амбіційним назвою Thor.

Дерев'яний барабан у корпусі пристрою обертався по вісім разів то в одну, то в іншу сторону, а щоб привести механізм у дію, більше не треба було нічого крутити — просто потягнути за штангу в нижній частині стиральної машини, як у автомобілі.

Правда, всі механізми пристрою, деталі й приводи були відкритими — уявіть, скільки така машина виробляла шуму. Плюс вона була і небезпечною: ручні валки то й дуже часто травмували пальці, а однієї разу в них затянуло волосся дівчинки, яка допомагала мамі зі стиркою (правда, обошлось, і дівчина встигла шрамом на голові).

Тим не менш, винахід містера Альви увійшов у історію як новий клас електробытової техніки, бо дозволив полегшити домашнім господаркам процес стирки, який потребував колосальних зусиль і серйозних часових витрат.

1920-ті

До цього часу число компаній, що виробляють стиральні машини в США, перевищило тисячу — нова техніка підкорювала попит. За десять років з моменту випуску Thor у американських будинках помітно зменшилося кількість прачок і домашньої прислуги, а стирка, за словами соціологів, знову повернулася в будинок.

1923 рік. Магазин побутової техніки, США. Прямо в центрі — стиральна машина

Конструкція стиральної машини стає технологічнішою: дерев'яні баки, обиті листовою міддю, виходять із минулого і замінюються емалеваними сталевими баками. Але про безпеку думають ще мало, «внутрішні» стиральні машини залишаються відкритими.

Однією з перших, хто приховав їх у пластиковий корпус, була компанія Whirlpool. Вона ж позаботилася і про те, щоб валки для віджиму оберталися тільки в одну сторону, щоб уникнути травм.

1930-ті

Стиральні машини стають дешевшими і доступнішими, і поза США починають продаватися й у Європі. Конструкції починають обладнані сливним насосом із електричним двигуном та механічним таймером — вперше господарки можуть встановити час стирки. З'являються перші сушильні машини, але вони ще дуже дорого коштують.

Під час Великої депресії спадає попит простих американців на техніку, і домашні господарки знову починають відвідувати громадські прачечні. У 1937 році відкривається перший ландромат, або прачечна самообслуговування, де кожен етап від стирки до сушіння відвідувач сам виконує.

1930-ті. У громадській прачечні

1940-ті

В кінці сорокових дві американські компанії Bendix Corporation і General Electric майже одночасно оголошують про запуск у продаж першої повністю автоматичної стиральної машини, яка стирає, ополасковує і віджимає воду за один цикл.

Більше ніяких зусиль з боку людини: програма запускає машину, реле тиску й електромагнітний клапан вимикають подачу води після заповнення бака, термостат контролює температуру води, а таймер — час роботи.

1950-ті

На початку п'ятдесятих у стиральних машин має нову опцію — програми стирки для кожного типу білизни, а функцію ручних валків тепер виконує пристрій для автоматизованого віджиму — центрифуга.

Першими машинами-автоматами починають користуватися й у Європі. Тут перевагу віддають машинам барабанного типу, тоді як у Америці продовжують користуватися «стиралками» активаторного типу з вмонтованим у бак машини продольним ось з лопастями.

У магазинах СРСР наворочених моделей-автоматів немає. Перші стиральні машини радянського виробництва випускають у Ригі, Кирові й Чебоксарах. Заливати й сливати воду з них треба вручну, і до семидесятих це були досить примітивні моделі. Однак, у цьому були свої плюси: наприклад, коли з якоїсь деталі виходила з ладу, її можна було починити й самостійно.

1970-ті

Перша радянська стиральна машина-автомат «Вятка-автомат» з'явилася в кінці сімдесятих. Точна копія стиральних машин Ariston, її виготовили на заводі у Кирові за ліцензією італійської компанії. Але скоро її відмовилися виробляти: новина вибивала пробки через недостатню потужність для машини розведення електрики. Виправлений і удосконалений варіант «Вятка-12» (де 12 — число програм для стирки) випускають у 1980 році.

Реклама стиральних машин у сімдесятих роках в СРСР... і в США

У США тим часом розробляють стиральні машини на основі мікропроцесорів і впроваджують розробки для зменшення кількості споживаної води і економії електроенергії під час стирки.

1990-ті

Для стиральних машин американські інженери винаходять систему управління, працюючу за принципом «розмитої логіки», де програми для стирки — не просто вбудований набір із кількох команд. Тепер це складна система, яка враховує купу факторів, серед яких температура води, інтенсивність забруднень чи тип тканини, і дозволяє самостійно вибирати будь-які опції й змінювати налаштування: підібрати режим стирки, збільшити кількість полоскань, скасувати віджим і так далі.

З'являються програми для шерстяних речей — для раніших моделей стиральних машин ця опція була недоступна.

2000-ті й сьогодні

Тепер, коли всі етапи й процеси стирки автоматизовані, у фокусі — бережний підхід до кожного типу тканини й ефективне видалення плям із мінімальним механічним впливом. Передові виробники побутової техніки продовжують розвиватися і шукати нові шляхи вирішення цих завдань.

Інший фактор, важливий для сучасних стиральних машин — енергозберігаючість. У великих компаній і холдингів помітна тенденція до зниження енергоспоживання техніки до класу А++ і А+++, а це економія грошей на оплату комунальних послуг і менший вплив на екологію.

Набирає популярність і система «Розумний дім», тому багато виробників випускають стиральні машини з Wi-Fi-адаптерами, щоб керувати стиркою за допомогою смартфона, навіть якщо нікого немає вдома.

Складно сказати, якими будуть стиральні машини ще через 20–30 років. Але здається, що скоро фраза «ручна стирка» буде асоціюватися лише з режимом стиральної машини для деликатних тканин на дисплеї, а не з чимось довгим, втомлюючим і висушуючим шкіру рук. Чи не здоровий?