Шиферна дах

А дахи, виготовлені з цього матеріалу, мали вигляд «броні» або «чешуї».

Виробництво природного шиферу досить трудомістке і має високу собівартість. Тому, коли попит на надійні дахові матеріали зрос, виникла необхідність виробництва матеріалу з подібними характеристиками та високою швидкістю виготовлення. Таким виробом, завершивши довгий науковий шлях, став асбестоцементний шифер.

З часом саме асбестовий «клон» природного шиферу повністю відібрав його назву. І зараз словом «шифер» ми називаємо саме синтетичний даховий матеріал, а для позначення початкового виробу використовуємо словосполучення «природний шифер».

Асбестоцементний шифер

Серед основних переваг нового матеріалу — простота та швидкість монтажу, а також низька вартість як самого матеріалу, так і робіт з його укладання. Крім того, слід відзначити наступні переваги цього матеріалу:

• вогнестійкість;
• стійкість до атмосферного впливу;
• низька теплопровідність;
• морозостійкість;
• легкість у обробці (розрізання, свердління тощо)

Головними компонентами у рецептурі суміші при виробництві такого шиферу, як видно з його назви, є асбест, цемент і вода. Суміш цих матеріалів перемішується і формуються під дією температури та тиску в спеціальних прес-формах. Цемент виконує зв’язуючу функцію, а асбест своїми волокнами армірує весь виріб і надає йому високу міцність.

З відносних недоліків слід відзначити високу питому вагу цього матеріалу та низьку міцність до точкового ударного впливу (наприклад, серйозну шкоду дахові може завдати інтенсивний град крупної фракції).

Виробники шиферу виділяють наступні модифікації своїх виробів:

• Хвилюватий лист звичайного профілю (ВО).
• Хвилюватий лист підвищеного профілю (ВУ).
• Хвилюватий лист уніфікованого профілю (УВ).

З усіх перелічених найбільш поширеним є останній тип шиферу, оскільки він має схожу міцність з підвищеним листом і більші розміри, ніж у звичайного шиферу. Тому при зменшенні загальної кількості листів на даху зменшується також і довжина стиків дахових листів, тобто потенційно небезпечних місць, де можуть утворитися протікання.

Встановлення даху з шиферу

Основою схилового даху з шиферу, як і завжди, є стропила. Перпендикулярно стропилам на майбутньому даху організовується обрешітка з дерев’яного бруса. Переріз бруса залежить від виду застосовуваних листів: для звичайного шиферу — 50 х 50 мм, для підвищеного — 75 х 75 мм або більше. Крок обрешітки має бути кратним геометричним розмірам листів. Іншими словами: від 500 до 550 мм при використанні ВО і 750–800 мм, якщо використовується УВ.

Монтаж хвилюватого шиферу здійснюється знизу вгору, тобто від карнизу до конька. Нахлест листів верхнього ряду на листи нижележачого ряду має складати 12–14 см. Якщо ж кут нахилу даху перевищує 30 градусів, то нахлест можна скоротити до 10 см. У горизонтальному (продольному) напрямку необхідно передбачити зсув листів кожного наступного ряду на одну хвилю в будь-яку сторону відносно попереднього ряду.

Кріжна техніка, застосовувана в таких дахах, представляє собою саморізи або гвозді зі спеціальною прес-шайбою та прокладковим шаром з резини, їх називають шиферними гвоздями або даховими («фермерськими») саморізами.

Фарбування шиферу

Деякі виробники випускають шифер, вже маючи фарбовану поверхню у найбільш популярні для дахів кольори: коричневий, червоний, синій, зелений. Якщо ж дах виконаний з нефарбованого шиферу, то необхідно обробити лицеву поверхню даху спеціальною акрилатною шиферною фарбою.

Фарбування значно збільшує термін служби дахової конструкції, а також надає всій конструкції завершений зовнішній вигляд. Крім того, шар фарби значно зменшує виділення шкідливого асбесту в навколишнє середовище.