Система каналізації підприродного будинку

Загородні котеджі рідко розташовані поруч із централізованими каналами видалення забруднених стічних вод. Часто немає можливості вставити в існуючу трубу, і тоді перед власником підприродного будинку встає питання організації стоку безпосередньо на місці.

З цієї теми було проведено велику кількість досліджень і написано багато книг, що описують поетапне влаштування септика. На спосіб виконання сточної каналізації та принцип її дії впливатимуть багато факторів, основні з яких: ступінь віддаленості від поверхні ґрунтових вод, кількість споживаної води, екологічні норми та правила і т.д.

Бетонні кільця або дорога установка септика?

Найпростішим способом організувати відведення стічних вод із будинку є заложення двох або більше бетонних кілець під землею на відстані 10–20 метрів від будинку. Цей спосіб відносно дешевий і не вимагає жодних спеціальних знань і навичок, крім дотримання уклона водовідводної труби в бік кілець із розрахунку 1 см на кожен погонний метр труби.

Які складності можуть виникнути при організації такого відведення води? Ну, перш за все, це екологія. Часто представники СЕС ходять по дачних селищах з довгим стержнем і перевіряють наявність забетонованого дна в зливних ямах.

Можливо, комусь це може здатися дивним, але згідно з санітарними нормами і вимогами, дно ями обов’язково повинно бути забетоноване, оскільки в іншому випадку стоки потраплять у навколишнє середовище. Наприклад, відпрацьована вода від стиральної або посудомийної машини наносить великий шкоду всій екосистемі, особливо якщо недалеко від стічної ями є свердловини, з яких піднімається питна вода.

З іншого боку, бетонування дна ями значно знизить її ефективність з точки зору видалення стоків — вони будуть накопичуватися в цій підземній бетонній ємності і вимагатимуть регулярної відкачки. Наприклад, два бетонні кільця діаметром 1,5 метра і висотою 0,9 метра забезпечують корисний об’єм у 2,5 м3, тоді як середній витрата води на сім’ю з 4 осіб на місяць становить близько 8 м3. Висновок напряму випливає сам собою.

Перехідним етапом до автоматичної системи фільтрації та очищення стічних вод є переливний септик. Він представляє групу бетонних кілець, встановлених послідовно одне за одним із невеликим ухилом. У таких кільцях здійснюється перелив води в наступні і осадження важкої зависини в попередніх. Таким чином, відкачувати кільця доводиться набагато рідше і економічний ефект від застосування переливної системи зростає, хоча спочатку вона більш витратна, ніж проста установка бетонних кілець.

Встановлення септика

Монтаж септичної установки можна розбити на наступні етапи: підготовка котловану, створення поля фільтрації, встановлення кута нахилу труб і безпосереднє встановлення конструкції. Після того як котлован вирито (а його розміри залежать не тільки від розмірів септика, але й від товщини основи та висоти укриття шару ґрунту), необхідно підготувати бетонну підкладку під саму установку. Септик важкий, тому ґрунт спочатку утрамбовують віброплитою, потім роблять основу із піску та гравію і тільки потім заливають саму підкладку.

При виборі місця встановлення септика необхідно враховувати рекомендації виробника конкретного пристрою — як правило, рекомендується розташовувати його на відстані більше 6 метрів від будинку. Таке вимога обумовлено наміром захистити житлове приміщення від можливого підтоплення підземних приміщень і порушення конструктивної цілісності фундаменту.

У процесі встановлення септик заповнюється на третину водою для надання йому стійкості, потім вирівнюється і кріпиться спеціальними анкерами в бетонну підкладку. Попутно залита вода захищає від прогину стінки септика під час засипання його ґрунтом. Останнім важливим нюансом є розташування кришки септика вище рівня ґрунту. Таким чином запобігається потраплянню всередину пристрою талої та дощової води.

Принцип роботи септика полягає в багатоступеневій фільтрації стічних вод і біологічному розкладанні сухого залишку, що дозволяє забезпечити скидання в навколишнє середовище очищеної, безпечній води.