Думала сдавати, а осталася жити: як я переоблаштувала квартиру 41 м² у старому будинку в Казані

Саме так сталося з нашою героїнею Анастасією (@nastasia_pochitalina). Ця квартира не планувалася як особисте житло — вона купувала її як інвестицію та робила бюджетний ремонт для здачі в оренду. Але під час процесу стало зрозуміло, що спокійні інтелігентні сусіди, тихий зелений дворик, центр міста — усе це саме те, що потрібно. Анастасія переїхала сюди з нової квартири з гарним свіжим ремонтом. А через чотири роки взялася за другу — вже для себе. Анастасія поділилася деталями реконструкції.

c5mKZPWxxg+BWZNLaGZz1nfuOxqkGsQDu7HJwSCRttirH0aGXhlwWLbzAKG8DAP96jOa4bIdhgEDfx7VY+kWCcGXfvO2/v2pszO+o5zbTxlSRrBzj2rO4fD8xuEjaNuTnqcdh/umfVWqS4i0jOlTnet3h9j8Lw6CJfqVAXHuTuaUoybawjt75stzIyMZYefH41w8OhJJNpn7ha3rq11YKEgjPSwG/wBqUdiXOQT/ADMQaXI1qEctsG7kn+FUfBZ4rbhojLqmlyTqOO9Y6bUwI1KZIzioe3TVYUGfURZpoZQAdLbZGRVLw3iaX1qJNQ5nLy6gYwfP51JONQ3J/rWj6d2a7I76FH508brhOsRFFJIRbavJrwiyM5oUn7sn3I/WnM6dhitjI//Z); ">

На фото кухня перед ремонтом

На фото — вітальня до ремонту

Я не намагаюся відразу створити ідеальну картинку. Для мене важливо прожити в цьому просторі, зрозуміти, що є зручним, що дратує, чого бракує — а потім поступово зробити його своїм. Коли я ремонтувала все під себе, я вже розуміла, що раніше було незручно, а що виявилося хорошим рішенням.

На фото показано процес ремонту

На фото — процес ремонту

На фото показано процес ремонту

На фото процес ремонту

Спочатку на підлозі на кухні був паркет, але в дуже поганому стані: його відновлення було дорогим, а в місці, де п’ють собаки, зсередини утворилася пліснява — там постійно стояла вода. Кладати гумові килимки — це не мій варіант.

Тому вирішили зробити стяжку та покласти плитку. Під плиткою — підлога з підігрівом. Тепер розумію, що це було правильним рішенням: у холодну пору, коли опалення ще не увімкнено, ногам на плитці було б дуже холодно. А так навіть повітря підігрівається. Стіни готові до фарбування, Tikkurila, відтінок «сигнальний білий».

Фото: у стилі , Ремонт на практиці, Казань – фото на INMYROOM

Мене часто запитують про колонку — чому вона не схована. Насправді під неї була створена шафа-пенал, але прямо під час встановлення я зрозуміла, що мені це не подобається: на кухні відразу стало мало повітря, здавалося, що кухня — це одна велика шафа. Тож я скасувала цей варіант без жодних докорів сумління. Шафка досі лежить розбираною у гардеробній.

Насправді колонка мене не турбує. Мабуть, цей підхід до інтер’єру я в певній мірі навчилася у своїх європейських друзів. Мені дуже подобається їхня здатність не намагатися за будь-яку ціну зробити простір ідеально «охайним». У старому будинку можуть бути свої особливості, і не обов’язково кожну з них ховати за коробками та фасадами. Старий будинок передбачає наявність колонки — і це нормально.

Дизайн кухні я повністю розробила сама. Я вже встигла тут прожити кілька років до ремонту «під себе» — і точно знала, чого хочу. Наприклад, зону для чаю та кави: щоб кавомашина, тостер для ранкових бутербродів та чайник знаходилися в одному місці. Цю зону підкреслила кольором фасадів у стилі деревини — так вона виділилася.

Щоб не було візуального шуму, збоку зробила висувні ящички: там я зберігаю чайник для заварювання, баночки з різними сортами чаю, чайні пакетики та каву. Дуже зручно — готуєш поруч, а ящик просто висуваєш.

Через зону для чаю та кави залишалося мало місця, тому вирішили трохи підняти вікно та створити робочу зону біля вікна. Це було найкраще рішення: мені подобається готувати з видом на сквер, і я часто обідаю прямо тут — у мене є складний барний стілець.

Лампи купувала на Авіто. Раковина з цільного штучного каменю — багато хто побоювався, що вона буде бруднитися, особливо з огляду на те, скільки я п’ю кави. Але завдяки щоденному прибиранню вона навіть через дев’ять місяців залишається в ідеальному стані.

Я сховала пральну машину за фасад, але довелося шукати вузьку модель — глибиною 37 см. Вона абсолютно безшумна та добре працює.

Кухня ще не готова — я все ще займаюся її облаштуванням. На стіні планую повісити вінтажну посудину, купити ще більше декору, а біля вікна з часом з’явиться римська штора.

Я не поєднала кухню з вітальнею, як це зараз часто роблять, пожертвувавши додатковою площею коридору. І я також розумію, що для мене це було правильним рішенням. Мені не до вподоби ідея єдиного простору для приготування їжі та відпочинку. Крім того, якби з кімнати був прохід на кухню, я не змогла б поставити портал, який створює затишок. У житловій кімнаті вийшло б одразу три двері — на кухню, у передпокій та до спальні. Цей варіант мені не подобався.

У житлових кімнатах я зберегла стару дерев’яну підлогу та також вважаю це правильним рішенням. Багато хто радив мені відновити її до «ідеального стану». Але завдяки європейським знайомим я прийняла ідею недосконалості та зрозуміла, що мені подобається такий підхід до дому.

Я люблю скрип дерев’яної підлоги та бачу в цьому життя в домі. Для мене важлива не ідеальна картина, а саме жива, затишна атмосфера.

7gU2kccqMJXKqvxkg49PvUiOfUwE2CnUgb9qpk290yJaFokyuQxJwc89+dSnTrIxWGHXcu7s8b6coANtXl+KcEwmc42C4UDlsK6FP0/ZrcRSyanePJGDpUdqX4hbwpEyW8SIznmF3OP7pjQ57E1ERifmei0Vlo3DMSp6CismcoTp7RgS0Y1oOTAYJ9RWlnN4cuDtq279KfHy5MKdjWs0EcgyyjNeZbO9PS8Ph28b+JGHHVAfcVy3F764XiDC3mZFjAXAPXrTcd5MLeOPXlAgXHn60hfoFOoczzq89t4iMdc6zeDjtzbrh1jlzzyuD9qKnkbZG1FT7yHxif/Z); ">

Мій дідусь був художником та директором музею. Усе дитинство я провела з ним: він брав мене з собою на роботу в музей, фарбував стелі в храмах у лісах, і я щодня йшла з ним та спостерігала. Він розповідав мені дуже багато, купував книги про живопис та мистецтво, я ходила з ним на ескізування, він малював з натури. Усе це, мабуть, залишило слід на моєму сприйнятті. Я скрізь хочу створювати красу.

У кімнатах я планую повісити багато картин: переважна їх частина буде дідусевими, а також тими, що куплені на вінтажних ринках. Це ще потрібно зробити — зараз стіни досить порожні.

Фото: у стилі еклектика, вінтажний, ремонт на практиці, Казань – фото на INMYROOM

Я поєдную звичайні недорогі меблі з маркетплейсів із більш дорогими та вінтажними. Наприклад, маленький комод у стилі шинуазрі за 100 000+ рублів — та килим за 3 500. Я готова платити за історію. Я ніколи не реставрую меблі: її подряпини та тріщини дозволяють відчути, що річ мала своє життя.

SdQz7UmW5aAY1IDnknGTVx6jLHbxuygORn04FPbdn11O5QMGlFzD80kDINLj1S/X5kjkxaiOR/iiLPqMssAckbk8iuNsllY7Waa4AtMBnG5BximNtbvZwukpjAUlic4A811nAUmCIdTZB1cY8ijLiyS4URsmCxy4Lc/qqSS21/Jel1kRAFwQRnzTLqkk3YGlSAq4JUe/NGW3TLKKHU9oob6tDnYZ55qY+nfFQzxZZSzZSVlOfz+PtS+0Wai6rdgaBISoGACAf1XuHqUkSaVdgB4agZI5LO5khljXVGxDA+eOab2lmBZQZVSSuTqXPNKhALN5dcikx7Owx+BVLRzy6o5O2BLjBViAMeB7VQfSdtqMtyTKoJOMeap8iwzYIOkY04OBvR1rInZCE7qSuKUEnvKDv6vej5jpuFA2/lqKsj/EFrO/VbifQe27AhsHHFH284+Fj1kagNJx5FN5T3FnRgMAEVlLh2TAU7ZJrJezi1DG7//Z); ">

У мене є великі плани щодо подальшого оформлення. Я не поспішаю — радше чекаю на свої варіанти та обираю все поступово. Для мене важливо, щоб інтер’єр відображав мене як особистість, мої інтереси. А це мистецтво, книги, спокійне життя.

Маленька квартира навчила мене не накопичувати речі, навчила фільтрувати раптові пориви до шопінгу — і мені подобається це відчуття. Якщо річ не використовується, їй немає місця в домі. І не потрібно шкодувати про прощання з нею чи думати: «Ну, колись стане в пригоді». З досвіду — частіше не стає.

Порада, яку я б дала читачам, — це усвідомлення того, що простір завжди можна зробити затишнішим. Навіть при обмеженому бюджеті. Навіть у орендованому житлі. На що я б звернула увагу:

Текстиль відіграє важливу роль: штори, постільна білизна та спосіб її заправки. У Інтернеті багато варіантів поєднання кольорів та способів заправки ліжка. Декоративні подушки, ковдри, скатертини різних відтінків — залежно від настрою.
Я б відмовилася від синтетичних матеріалів на користь натуральних: бавовна, лляна тканина.
Я повністю прибрала стельове освітлення на користь настільних ламп та свічок з теплим, м’яким світлом. Увечері вони створюють відчуття затишку та спокою.

Кухню та коридор я зробила якісно, а кімнати — бюджетніше. Тому у мене навіть є зовнішня електропроводка — це видно за тумбою біля дивана. І я вважаю, що це не мінус, а плюс. Своєрідна незвичайність. Тобто я не намагаюся зробити квартиру ідеальною.

Порожні стіни завжди можна оживити: підвісити картини, постери, тарілки — так створиться відчуття завершеності.

І найголовніше — з чого я б почала створення власного простору: з чесної відповіді собі на запитання «Хто я?» Не того, що нав’язала мені картинка в Інтернеті, а того, що я справді люблю, які у мене цінності, навіть яку музику я слухаю. Саме з правильного пізнання себе починається простір, який розкриє вашу особистість ще глибше. І, можливо, ви самі в ньому розкриєтесь. Не потрібно сліпо йти за трендами, адже тренди змінюються — а ви залишаєтесь тими самими.