Підлоги з підігрівом: водяний чи електричний — чесне порівняння цін

Щоб порівняння було чесним, потрібно враховувати не трубу та кабель, а всю систему: основу, монтаж, автоматику, підключення, джерело енергії та можливий ремонт. І найголовніше — відразу визначити, де саме буде підлога з підігрівом: у ванній звичайної квартири чи на всьому першому поверсі приватного будинку.

Візьмемо звичайну ванну кімнату площею 6 м². Під ванною, шафою та сантехнікою зазвичай не встановлюють нагрів, тому робоча площа може становити близько 4 м².

Якщо використати нагрівальний килим потужністю приблизно 150 Вт/м², загальна встановлена потужність складатиме близько 600 Вт. Килим можна покласти на шар клею для плитки, тому при рівній основі не завжди потрібна нова товста стяжка.

До кошторису входитиме:

• нагрівальний килим;

• терморегулятор та датчик температури;

• підготовка основи;

• за потреби гідроізоляція;

• електромонтаж та захисна автоматика;

• укладання та підключення;

• клей для плитки та саме покриття.

Тепер другий сценарій — перший поверх приватного будинку площею 60 м².

Тут знадобляться не лише труби. До системи входять теплоізоляція, амортизаційна стрічка, кілька контурів, колектор, арматура, автоматика, пресування, а залежно від схеми — насосне та кранильне обладнання. Зверху зазвичай виконують ущільнення, тому ще на етапі проекту потрібно врахувати його товщину та майбутній рівень підлоги.

Орієнтовно система на 60 м² разом із монтажем може коштувати близько 150–300 тис. рублів, причому котел, остаточне покриття та частина підготовчих робіт можуть не входити до цієї суми.

Для ванної з нашого прикладу встановлена потужність становить 0,6 кВт. Якщо система нагрівається загалом три години на день:0,6 кВт × 3 години × 30 днів = 54 кВт·год на місяць.Якщо фактичний час нагрівання збільшиться до шести годин, отримаємо приблизно 108 кВт·год. Щоб дізнатися вартість, залишається помножити споживання на ваш тариф на електроенергію.

При цьому кабель не обов’язково працює безперервно. Терморегулятор вимикає нагрівання після досягнення встановленої температури. Фактичне споживання залежить від утеплення, температури на вулиці, покриття підлоги, налаштувань та від того, чи використовується підлога лише для комфорту чи має значно підігрівати приміщення.

Сама по собі водяна система не робить опалення дешевшим. Вартість залежить від джерела тепла.

• Якщо будинок опалюється газовим котлом, вартість одного кіловат-години отриманого тепла зазвичай нижча, ніж при прямому електричному нагріванні. З підлогою з водою добре працюють також теплові насоси: система розрахована на відносно невисоку температуру теплоносія.

Тому для приватного будинку спочатку визначаютьджерело опалення та тепловтрати будівлі, а потім обирають спосіб передачі тепла до кімнат.

У типовій квартирі не можна самовільно під’єднати контур підлоги до стояка центрального опалення.

Таке втручання змінює параметри внутрішньої системи будинку: додатковий контур впливає на циркуляцію та тепловий баланс, а отже, потенційно і на опалення сусідів. Зміна системи опалення належить до переобладнання та вимагає дотримання встановленої процедури. Тому сценарій «взяти гарячу воду з радіатора та пустити по підлозі» для звичайної квартири не можна вважати нормальним варіантом.

Якщо хочеться теплої плитки у ванній, кухні чи передпокої, на практиці частіше обирають електричний килим або кабель. Водяна підлога має сенс лише там, де будівля спочатку розрахована на таку схему або є законна автономна система опалення.

Під час порівняння систем часто беруть до уваги лише нагрівальні елементи та забувають про все, що знаходиться навколо них. Наприклад, у старій квартирі після зняття плитки може виявитися нерівна стяжка. Тоді до вартості електричного підлогового обігрівача додадуться витрати на вирівнювання, гідроізоляцію та новий шар обробки.

У приватному будинку водяна підлога може потребувати:

• теплоізоляції;

• нової стяжки;

• розподільчого колектора;

• шафи для нього;

• автоматики;

• налаштування контурів.

Обидві системи після оздоблення залишаються прихованими під покриттям.

• У електричної підлоги найбільш доступною частиною залишається терморегулятор. Якщо пошкоджений сам кабель, потрібно знайти місце несправності, а потім локально розкрити плитку чи інше покриття.

Для обох систем варто зберігати фотографії та схему монтажу. Через кілька років вони стануть у пригоді, наприклад, коли знадобиться просвердлити підлогу або знайти місце пошкодження.

Тут рішення простіше — розділити його на чотири сценарії.

• Звичайна квартира з центральним опаленням. Для ванної, кухні чи передпокою практичнішим є електричний підігрів підлоги. Він не впливає на загальноквартирну систему опалення, займає менше висоти та легше регулюється.
• Квартира з власною автономною системою опалення. Водяну версію вже можна розглядати, особливо якщо система була передбачена проектом. Але для невеликої ванної електричний підігрів підлоги все одно часто виявляється простішим та дешевшим у монтажі.
• Приватний будинок, підігрів підлоги лише у ванній чи передпокої. Якщо йдеться про кілька квадратних метрів, електричний підігрів зазвичай є раціональнішим: немає сенсу будувати окрему водяну систему заради невеликої зони.

Тому універсальної відповіді «водяний дешевший» або «електричний вигідніший» немає. Длямаленької зони — насамперед важлива вартість та простота монтажу, длявеликого будинку — вартість тепла протягом багатьох років. Має сенс порівнювати саме ці два сценарії, а не вартість одного метра труби та нагрівального кабелю.