Чому миллениали люблять мінімалізм, а зумери — яскраві інтер'єри? Не все так однозначно

У останні роки стало модно ділити інтер’єрні переваги за поколіннями: якось миллениали тягнуться до скандинавського мінімалізму, а зумери обирають неон, еклектику та дофаміновий декор. Але таке розподілення спрощує картину. Смак і стиль — це не біологічна прив’язка до року народження, а результат складних процесів.

Разом із дизайнером та психологом розберемо, чому інтер’єр — в першу чергу відображення пам’яті та сприйняття, а не демографічної категорії.

Два ключових фактори: досвід і насиченість

Головні орієнтири, за якими людина формує візуальний смак — персональний життєвий досвід і рівень насиченості. Інакше кажучи: інтер’єр, в якому нам комфортно, складається з того, що ми пережили, і того, що ми навчилися сприймати як красне.

Дивовижно, але цей набір параметрів точніше розповість про людину, ніж її паспорт. Покоління, в якому вона народилася — лише фон.

Дизайн: Bonum Design

Досвід особливо важливий у ранньому віці — в інтер’єрі, де пройшло дитинство, закладаються емоційні патерни. Наприклад, якщо в домі царили хаос, тривожність або надмірність візуальних стимулів, людина може тягтися до простих і чистих просторів.

Дизайн: фото до ремонту в проекті Just in terriers

І навпаки: якщо дитинська атмосфера була теплою і затишною, вінтажні деталі, килими та дерев’яна меблі асоціюються з безпекою. Один і той самий стиль може викликати абсолютно протилежні емоції у двох різних людей — і це пояснюється не трендами, а пам’яттю.

Чому миллениали «виростали» на радянській еклектиці

Багато представників покоління 90-х провели дитинство в післярадянських інтер’єрах, де естетика відступала перед функціональністю та доступністю. Меблі доставлялися «по знайомству», текстиль обирали з того, що було в продажі, а замість дизайнерських рішень використовували максимум із наявного.

Дизайн: фото до ремонту в квартирі Лени Ніколаєвої

Але цей візуальний код працював по-різному. Хто-небудь виростав із відчуттям розлютлення та важкості і тепер прагне до простоти, білих стін та мінімуму предметів на поверхнях.

Дизайн: Анна Чорнова

А хто-небудь, навпаки, відчуває ностальгію і відтворює в своєму інтер’єрі уют бабусі: лампи з бахромою, вінтажні комоди та бархатні штори. Все залежить від того, як мозок «записав» те, що відбувалося в цих інтер’єрах: як щось затишне чи як щось важке.

Роман Цвітков, психолог

У кожного покоління складається своя система цінностей, переконань і смакових переваг усьому, включаючи створення комфортного для себе простору. Миллениали, як і відчувають більше нематеріальні цінності і через середовище, в якому вони виростали, прагнуть до душевної гармонії. Саме тому вони тягнуться до досить спокійного і лаконічного оформлення.

Також не останнє значення має момент, що в своєму часі вони виховувалися в досить переповненому різними «статусними» речами світі, тому були в дорослому віці просто намагалися піти від протилежного і керуватися мінімумом речей для досягнення внутрішнього балансу.

Якщо говорити про зумерів, то вони виростали вже тоді, коли в бумі були яскраві рішення, що було пов’язано з закликом до самовираження, тому не дивно, що частково вони впитали у собі певний посил. Справа не в поділі поколінь, а скоріше в тенденції, яка в тій чи іншій мірі торкається всіх, і якби це сталося в період розцвіту покоління миллениалів, то вплинуло б і на цю категорію також.

Насиченість — шлях від «небайдужого» до «цікавого»

Другий фактор — насиченість, тобто кількість візуального досвіду, з яким стикається людина. Вона формується через фільми, подорожі, мистецтво, Pinterest, архітектуру, виставки та просто прогулянки по цікавим районам. Чим більше цього досвіду, тим ширший діапазон смаку: мозок починає сприймати естетику навіть у складних і непривічних комбінаціях.

Якщо насиченості мало, мозок буквально не розпізнає «красу» в складному і незнайомому. Це природний захисний механізм: нове здається дивним, а дивне — небезпечним.

Дизайн: Алена Сковородникова

Тому простий інтер’єр з мінімумом кольору та форм — скандинавський, мінімалістичний, умовно «зрозумілий» — здається комфортним і «правильним». Але варто глибше зануритися у візуальні практики, як простота починає здаватися скушною, і хочеться багатошаровості, акцентів та характерних деталей.

А щодо зумерів і яскравих інтер’єрів?

Зумери народилися вже в інший період — більш спокійний у плані інтер’єрів. Багато з них застали дім після бежевого «євроремонту» з натяжними стелями, кухнями «в колір ванілі» і кахлем «як у всіх». Це не шедеври дизайну, але порівняно з радянським меблем — помітний крок вперед.

І на цьому фоні зумери стали більш сприймливими до яскравих стилів, коли в моду прийшли неомемфіс, кислотний поп-арт і дофаміновий декор.

Дизайн: Єкатерина Хотім

Але тут слід зробити важливу поправку: це не зумери винахідники яскравого інтер’єру, а просто опинилися в активній фазі популярності. Якби неонові форми та дикі кольорові палітри були в трендах у 2010-х, їх би точно також використовували миллениали.

Дизайн: Світла Хабеєва

Це не про вік, а про час, у який ми живемо. У цьому і полягає парадокс трендів: більшість людей вважають красивим те, що часто бачать навколо.

Єкатерина Караваєва, архітектурний дизайнер

Повністю згодна з тим, що особистий досвід і насиченість формує смак набагато глибше, ніж дата в паспорті. Я часто працюю з клієнтами одного віку, але з діаметрально протилежними бажаннями: один прагне до стерильного мінімалізму, інший — до яскравого, насиченого простору. І причина не в трендах, а в тому, з якими інтер’єрами вони жили, що бачили в дитинстві, які книги читали і які виставки відвідували.

На мою думку, це гарна новина: смаку можна навчитися. Головне — не боятися дивитися, порівнювати, пробувати. І не гнатися за поколінними шаблонами. Інтер’єр має бути не модним, а чесним — відображати вас, вашу історію і те, що робить вас спокійнішим і щасливішим.

Мода, тренди та ефект «повернення додому»

Мозок людини тягне до знайомого і безпечного. Тому інтер’єри, які нагадують про дитинство або кращі часи, сприймаються позитивно. Це може бути вінтаж із 70-х, килими із 90-х, меблі з 2000-х — усе залежить від особистої ностальгії. Коли здається, що в минулому було затишніше, красніше і зрозуміліше, виникає тяга повернути це в інтер’єр.

Дизайн: Марія Михайлова

Звідси — популярність вінтажних форм, кераміки «як у бабусі», меблі з дерева, рисунків на паперах і складних текстур. Це не відмова від сучасності, а прагнення вбудувати в неї особисту історію. Тому й кажуть: інтер’єр — автобіографія в предметах. Він може багато розповісти про нас, навіть якщо ми цього не осознаємо.

Вік — не вирок

Покоління — точно не рішальний фактор. Смаки складаються з тисяч фрагментів: дитинства, відчуттів, спогадів, візуального досвіду, трендів, практики і навіть особистої терапії. Тому мінімалізм, кохання до кольору або тяга до порожніх стін — це не питання віку.

Це питання того, що ми прожили, і того, що дозволили собі помітити та полюбити.

Обкладинка: проекти Марії Лебедєвої та Єкатерини Хотім