Чому росіяни люблять килими (і що робити, якщо ви живете з одним із них)

Дивимося на міфи та меми критичним поглядом, нагадуємо справжню історію та говоримо про килими в сучасному інтер’єрі.

Енциклопедія заблужджень

1. Рідна килимів на Сході, а Росія тут ні при чому.

Насправді найстаріший ворсовий килим відкрив світу саме Росія під час розкопок курганів горного Алтая в 1949 році. Килим чудово зберігся, пролежавши в льоді близько 2500 років, і зараз знаходиться в Ермітажі.

2. Килим на стіні — радянське винахід, місткість і знак поганого смаку.

Килими тисячоліттями прикрашали будинки європейців — зокрема ворсові, із звичним нам орнаментом. Гобелени, які в Європі виготовляють уже 11 століть, призначалися саме для стін.

3. Російські килими нічого не коштують і ніким не цінуються.

Чому ж перші емігранти після жовтневої революції везли килими з Росії до Європи як найцінніше? У двадцятих роках радянське уряд за межами обмінював килими сотнями пудів на лампочки та медикаменти. Лише в 1928 році вивезення килимів за межі принесло державі десять мільйонів рублів.

5. «Бабусиний килим» з СРСР краще просто викинути.

Найвартіший у світі килим був проданий на аукціоні Sotheby’s за 34 мільйони доларів: його зображення нижче. Отже, краще випадково оцінити добро бабусі у фахівця.

Шедевр, іменований в аукціонному каталозі «Килим Кларка з серповидними листям», був виготовлений на початку XVII століття в Південно-Східній Персії (Кірман).

Так зробила пожила москвичка: вона хотіла позбавитися від бархатної скатерти. У музеї Востока вчасно пояснили: жінка володіла рідким шовковим безворсовим килимом XVII століття, виготовленим при дворі Великих Моголів у Індії. У всьому світі їх тепер можна перерахувати по пальцях, це неймовірна рідкість. Вартість відповідно.

6. Килими добре лише для тепла і звукоізоляції.

Подібно до одягу з тонкої шерсті, натуральний килим чудово утримує температуру, згладжуючи її різкі перепади. Це термостат, а не грілка. Шуми килим також поглинає, це так. Але від зайвих звуків за стіною надійніше здобудуть килими сусідів, а не ваш власний. І навпаки: кроки і навіть біготня дітей не спантечать живущих знизу, якщо в вашій квартирі килим лежить на підлозі.

Психологи кажуть: килими, швидше за все, греють душу, особливо поколінню, виростаному в радянські шості й сімдесяті. Люди намагаються відтворити обстановку, яка оточувала їх з дитинства.

Арт-об’єкт чи об’єкт інвестицій?

Одиничні сучасні виробництва килимів в Росії роблять собі ім’я та привертають замовників епатажними акціями.

Наприклад, самарська фірма з виготовлення набивних (тафтингових) килимів працює з частковими замовленнями за ескізами столичних дизайнерів і засвітилася в ЗМІ після показу у Петербурзі свого першого експерименту поп-арт «Подвоєння ВВП». Зменшену копію, пробник, виставлену в холлі галереї без сигналізації, негайно вкрадено.

А їх викликаючий червоний килим «СРСР» з барельєфною стрижкою за мотивами кованої решітки Парку культури і відпочинку прямо з експозиції в московському Манежі намагався купити відомий колекціонер із чемоданом готівки.

Придбати вітчизняний новоділ, навіть якщо він якісний і унікальний, швидко намагаються лише деякі. Тоді як так звані європейські килими ручної роботи, зокрема, коштують від чотирьох тисяч півтора євро за квадратний метр. Також, і вони все одно виробляються на Сході, Ближньому або Дальнім, і постачаються звідти перекупниками з додаванням ярлика «made in…».

Що лишається цінителям килимів? Залежати на блошиних ринках, інтернет-барахілках або аукціонах (що точніше) у пошуку достойних екземплярів із історією: їх вартість при правильному виборі може зростати до 30% на рік, але вони потребують професійного, недешевого догляду.

Чи підходять килими в сучасному інтер’єрі?

Чому відмовлятися від декоративного прийому з великою історією, коли його можна поєднувати і з цеглою лофт-стилю, і з диваном Честерфілд, і з різноманітною етнікою? Дизайнери продовжують щораз більше використовувати килими при оформленні приміщень.

Килим можна використати як домінантний елемент або локальний акцент, для зонування простору чи як центральний елемент його компонування, у поєднанні з іншими килимами чи самостійно.

Співставляйте пропорції килима, його яскравість і деталізацію з іншими предметами і розмірами приміщення, прагнувши до бажаної атмосфери.

Нехай лінії килима, його орнаменту, геометричного малюнку чи структури перекликаються з загальними лініями інтер’єру кімнати, вторять їм: головне — виконати образ.

Східний стиль, етніка і бохо дозволяють доповнити ефектний килим пуфами й підушками, класти напольні килими різного розміру один на інший. І не забудьте про низькі широкі підоконники, там саме місце ворсовим, плетеним або войлочним килимам за розміром.

Монохромний у цілому сканди: тут пасують і сдержаний «бабусиний килим», цитуючи східні мотиви, і нейтральні графічні вироби в автентичній північній техніці.

Мінімалізм і хай-тек вимагають, щоб килим трохи виривався з контексту, контрастував із оточенням за принципом: лаконічна меблі і сдержані загальні кольори — буйний колір і виражена фактура.

Авангард і контемпорари, навпаки, потребують органічної інтеграції, балансу всіх елементів інтер’єру, включаючи килими.

Лофт, індастриал і рустикальний стиль з їхнім надмірним каменем, деревом і металом взагалі не диктують приглушених відтінків, навпаки — тут килим головний герой, яскраве кольорове пляма, яка має вирівняти брутальність.

Багато орнаментовані килими чудово впишуться в еклектику та дадуть їй енергії — так само як і в кантрі, і в прованс, і в ар-деко.

Особливої уваги потребує, певно, класика. Тут при виборі килимів і їхньому використанні краще полагатися на поради знатоків.

Спосіб міцування можна не маскувати, а виставити напоказ: дерев’яні планки, ковані кронштейни, декоративні люверси, масивні ланцюги.

Як правильно покласти килим

Гордуючись справжньо цінним екземпляром, власники виставляють весь інтер’єр навколо нього. Але можна не бути снобом і просто обрати килим для уюту, а килиму — підходяще місце.

При площі кімнати понад 20 кв. м на підлозі допустимо два килими, причому різних: так підкреслюють призначення різних зон. У середніх приміщеннях (від 15 до 20 кв. м) килим підбирають так, щоб на нього не прийшлось ставити масивну меблі, придавляючи диваном або шафою. І розміщують не обов’язково по центру: скоріше, у зоні комфорту, де мешканці домівки віддають перевагу проводити більшу частину часу. У малих кімнатах, де покрити килимом більше шести квадратних метрів важко, краще виглядають невеликі килими не стандартних пропорцій два до трьох, а більш витягнуті.

Оптимальний розмір напольного килима — той, який дозволить розставити меблі, створюючи відчуття простору. Якщо килим служить сенсовою акцією, то він має об’єднувати предмети: наприклад, крісла і журнальний столик розміщують на килимі повністю, а диван — хоча б на третину. Якщо це штрих, підкреслюючий композицію, то килим меншого розміру кладуть перед диваном або кріслом, ліжком або дзеркалом, щоб читався весь малюнок.

Виділяєте килимом обідню зону? Ніжки стільців, виступаючи з-під столу, не повинні піднімати краї килима. Обираючи килим і розташування меблів на ньому, додайте запас з кожного краю.