Як захистити приватний будинок від вогню: 9 цінних порад

Порада №1: дотримуйтесь встановлених норм безпеки

Для багатоквартирних будинків існують строгі норми та декларація пожежної безпеки, без яких будівля не приймається до експлуатації. Власникам приватних будинків варто самостійно перевірити та проаналізувати систему пожежної безпеки свого житлового будинку. Для садових будинків дотримання встановлених норм особливо актуальні через їх віддаленість від великих міст: на приїзд пожежної бригади потрібно більше часу. Краще продумати заходи з безпеки ще на стадії роботи архітекторів.

Порада №2: контролюйте електропроводку

Одне з найслабших місць та частих причин пожеж – електропроводка. Схема її розташування має бути добре оброблена та відображена в проекті поряд з іншими інженерними мережами. Відповідно до норм всі електрокабелі необхідно захищати негорючими ізоляційними матеріалами, а замість мідної проводки краще віддавати перевагу алюмінієвій – більш надійній і безпечної.

Розетки та вимикачі слід розміщати від джерел води на відстані не менше 60 см. При цьому важливо передбачити систему заземлення та пристрій захисту від замикання на випадок короткого замикання. Практика показує, що відповідальний підхід до монтажу та діагностики електропроводки в будинку зменшує ризик виникнення пожеж на третину.

Порада №3: продумуйте розташування та плану��ання будинку

Згідно з нормами пожежної безпеки житловий будинок можна будувати не ближче, ніж в десяти метрах від інших будинків і не ближче восьми метрів від гаража. Але насправді гараж часто займає перший поверх житлового будинку або щільно прилягає до нього. У таких випадках необхідно встановити роздільний тамбур з залізним дверима. Щоб не потрапити в ловушку вогню біля головної входної двері, важливо передбачити евакуаційний вихід, а при великій площі будинку – не менше двох. З тієї ж причини не рекомендується захищати вікна решітками або рольставнями – під час пожежі вони перетворяться на небезпечні прегради.

Порада №4: встановіть протипожежні системи

У минулі роки все більше поширення отримали протипожежні сигналізатори та системи автоматичного пожежогасіння. Їх встановлюють не лише в офісах, торгових центрах і на підприємствах, а й у приватних будинках. Таке рішення значно підвищує безпеку сім’ї та збереження майна, але вимагає і значних матеріальних вкладень. Важливо обрати оптимальний для конкретного будинку варіант, уникнувши переплат і поганої якості товару.

На російському ринку представлено широкий асортимент датчиків: відкритого вогню, газу, теплових, димових, теплодимових. При їх виборі слід мати на увазі, що кожен із них реагує на окремий вид небезпеки, згаданий у назві приладу. Наприклад, тепловий датчик ефективно встановити в сауну, а димовий – у місця для куріння. Важливо правильно обрати зони монтажу охоронних приладів. Зонами особливого ризику в будинку вважаються місця розташування електро- та газообладнання (електрощитова, котельна), сходові проліти, а також вже згадані сауна та гараж.

Як автоматична система гасіння оптимальний порошковий варіант. Він екологічно безпечний, простий у монтажі та обслуговуванні, доступний за ціною. Інші системи – дренчерні, сплинкерні – як правило, використовуються в промислових масштабах.

Порада №5: обирайте безпечні будівельні та оздоблювальні матеріали

Сьогодні багато уваги приділяється декоративності та практичності будівельних і оздоблювальних матеріалів. Але не слід забувати і про їх безпеку, зокрема пожежну. Існує класифікація, за якою будівельні матеріали діляться на дві групи: негорючі та горючі (з позначкою НГ і Г).

Визначальними властивостями є такі показники: температура спалаху; температура тління; швидкість горіння; димоутворення; виділення токсичних речовин при горінні.

До групи НГ відносяться матеріали, що містять до 8% органічних речовин (камінь, бетон, цегла, керамічна плитка, кам’яна вата і інші). Всередині групи горючих матеріалів є додаткове поділення на чотири категорії з відповідною нумерацією (ГОСТ 30244-94):

Г1 – важкозаймисті (гіпсовий картон, вироби з ПВХ, скло-пластику); Г2 – важкогорючі (деревина твердих листових порід з відповідною протипожарною обробкою, фанера); Г3 – середньогорючі (соснове дерево, ДСП, ДВП, пробкові покриття); Г4 – легковогнення (пенопласт, поліпропілен, полістирол, композитні матеріали з пластика). Чим більше цифра, тим небезпечніший матеріал. Той самий принцип актуальний для додаткової класифікації горючих матеріалів за такими показниками, як: вогнестійкість (В1, В2, В3); поширення полум’я (РП1, РП2, РП3, РП4); димоутворювальна здатність (Д1, Д2, Д3); токсичність (Т1, Т2, Т3, Т4). В кінцевому підсумку всі вищезгадані показники разом дозволяють віднести будівельний матеріал до того чи іншого класу пожежної небезпеки (КМ0, КМ1, КМ2, К3, КМ4 і КМ5). Відповідальні виробники розміщують цю інформацію на упаковці, а відсутність таких даних може стати тривожним сигналом і поводом відмовитися від сумнівного придбання.

Порада №6: використовуйте негорючу пропитку

Починаючи з будівництва власного будинку, спочатку обирайте негорючі матеріали. Але не всі вдається передбачити заздалегідь. Наприклад, будинок може бути побудований не з негорючого цеглиного каменю, а з популярного в нашій країні дерева. У цьому випадку слід скористатися спеціальними пропитками. Повністю захистити деревину від вогню вони не можуть, але дозволяють виграти час до моменту спалаху, даючи можливість запобігти біда. Періодично такі пропитки необхідно оновлювати.

Порада №7: застосовуйте огнестійкі утеплювачі

Одним із найкращих матеріалів, які якісно покращують пожежну безпеку будівлі, вважається кам’яна вата. Її виготовляють з базальтових порід, розплавлених, витягнутих у нитки і сформованих у плити особливим чином. Кам’яна вата – негорючий матеріал. Вона екологічно безпечна, довговічна, стійка до вологи та механічного впливу. Область її застосування надзвичайно широка.

Плити кам’яної вати використовують для теплоізоляції дахів, стін, підлоги та цоколю, ними виконують звукозахист, захищають димоходи печей і камінів. Температура плавлення волокон кам’яної вати перевищує 1000°С, що значно більше, ніж температура горіння при пожежі. Тому кам’яна вата і сама не горить, і перешкоджає поширенню полум’я.

Порада №8: забезпечте захист у зонах ризику

Улюблений багатьма печі та каміни потребують особливого підходу у питаннях пожежної безпеки. Їх має оточувати смуга негорючого підлоги шириной не менше 60 см. Для неї підійде не лише звичайні листи заліза, а й естетичний керамограніт або природний камінь. Для руської печі або масивного каміна знадобиться ще й особливий фундамент, який разом із димоходом можна обезпечити за допомогою плит з кам’яної вати, покритих алюмінієвою фольгою.

Ще одна зона ризику – сауна та баня. Для їх теплоізоляції краще використовувати кам’яну вату з фольгованим верхнім шаром, що відбиває і утримує тепло. Натуральне походження утеплювача створює екологічно сприятливий мікроклімат із збереженням протипожежного ефекту. Плити з кам’яної вати з фольгованим шаром значно спрощують процес монтажу, оскільки немає необхідності додатково монтувати пароізоляцію.

Порада №9: обладнайте протипожежним комплектом

Багато в питаннях безпеки залежить від самого домовласника та його ставлення до власного благополуччя. Не слід зневажати такі правила, як наявність справних вогнетушників, відер з піском або бочок з водою. Добре б передбачити і зовнішні сходи, за допомогою яких можна евакуюватися в екстрених випадках.