«Сім сестер»: що приховують сталинські висотки

Їх видно майже з будь-якої точки Москви — сім вражаючих будинків із гострими шпильками, які іноземці назвали «сім сестер». Сталинські висотки стали символом післявоєної столиці й досі викликають суміш захоплення, цікавості й легенької жахливості. Хто й чому їх побудував? Що приховується за їх монументальними фасадами? І чому восьму «сестру» так і не возвели? Розбираємо найцікавіші факти й міфи про відомих московських небоскребах.

Чому їх сім і коли їх встигли побудувати

Висотки заснували в один день — 7 вересня 1947 року, коли Москва відзначала своє 800-річчя. За планом радянського керівництва, на кожне століття існування міста припадало по одній висотці. Правда, за початковим планом їх має бути вісім, але проект найвищої 275-метрової башні в Зарядді заморозили після смерті Сталіна.

Дивно уявляти, але грандіозне будівництво почалося всього через два роки після завершення найруйнівнішої в історії війни. Країна лежала у руїнах, люди жили в комунілках і бараках, але партія вирішила: «небоскребам бути».

Будівництво комплексу висоток тривало цілий десятиріччя, з 1947 по 1957 рік. Останньою здали готель «Україна» — вже при Хрущові, який, звісно, скоро заборонив усі «архітектурні надлишки» і почав будувати відомі хрущовки.

Сім «сестер»: від високих до низьких

Головне здання МГУ на Вороб’євих горах (240 м)

Найвища й монументальніша з усіх. За легендою, при її будуванні використовувалися особливі технології заморожування ґрунту, через що під будинком досі знаходяться великі холодильні установки. Ще кажуть, що в деяких приміщеннях університета лічильники Гейгера сходять з ума — якби при будуванні використовували радіоактивні матеріали.

Житловий будинок на Котельничій набережній (176 м)

Будинок для радянської еліти, де в різні часи жили Фаїна Раневська, Людмила Зикина, Андрій Вознесенський і багато інших відомостей. Тут навіть є свій кінотеатр — «Ілюзіон», спеціалізується на класиці кінематографа.

Будинок МЗС на Смоленській площі (172 м)

Єдина висотка без зірки на шпилі. Це спричинило легенду, згідно з якою Сталін, їдучи мимо вже майже готового будинка з плоскою дахом, раптово запитав: «А де шпилька?». Архітекторам довелось швидко проектувати легку металеву конструкцію, яка не мігла витримати важку зірку.

Готель «Україна» (206 м)

Найроскошніший із висоток, з мраморними колонами, хрустальними ліхтарями й мозаїками. На момент відкриття — найвищий готель в Європі. Зараз це п’ятизорядний готель Radisson Collection Hotel, де номер коштує від 15 тисяч рублів за ніч.

Житловий будинок на Кудрінській площі (156 м)

Відомий як «Дім авіаторів» — багато квартир призначали для працівників авіаційної промисловості. За слухами, на верхніх поверхах колись розміщувалася апаратура КБВ для спостереження за американським посольством, розташованим неподалік.

Будинок біля Червоних воріт (138 м)

Єдина висотка, в яку вбудовано вестибюль метро — станція «Червоні ворота» (зараз «Лермонтівська»). Щоб побудувати будинок на нестабільному ґрунті, будівники застосували хитрість: спеціально нахиляли фундамент, розрахувавши, що під вагою будови він вирівняється. Так і сталося.

Готель «Ленінградська» (136 м)

Найнижча, але, можливо, найефортніша з усіх висоток. Відома своєю величезною бронзовою ліхтарем-гірляндою, що спускається через кілька поверхів. Ліхтар навіть потрапив у Книгу рекордів Гіннеса за свої розміри.

Архітектура на стероїдах: як влаштовані висотки

Усі висотки побудовані в стилі, який часто називають «сталинським ампіром» — це помпезний мікс із радянської символіки, елементів російського будівництва, готики, барокко й ар-деко. Такий архітектурний коктейль, який мав демонструвати величі СРСР.

Загальні риси всіх висоток:

• Ступінчаста композиція — центральна башня оточена корпусами меншої висоти;

• Шпилі з п’ятикутними зірками (крім МЗС);

• Багатий декор — барельєфи, скульптури, колони;

• Масивні гранітні підставки;

• Розкішні інтер’єри з мрамором, лепниною й бронзою.

По суті, кожна висотка — це цілий місто зі своєю інфраструктурою. У них є все: від пошти й хімчистки до кінотеатрів і ресторанів. У головному будинку МГУ навіть є свій басейн і кіностудія.

Хто їх будував і скільки це коштувало

Офіційно — комсомольці-ентузіасти. Неофіційно — заключені ГУЛАГа й військові підпорядковані німці. Точної статистики немає, але за словами істориків, без примусової праці цей проект майже ніколи не був реалізований у такий термін.

Скільки конкретно грошей витратили на будівництво висоток — досі державна таємниця. За деякими оцінками, вартість лише висотки МГУ у перерахунку на сучасні гроші могла становити понад 200 мільярдів рублів. У післявоєнному руйнуванні це були колосальні кошти.

Таємниці, легенди й міський фольклор

Підземелля й бомбозахисні будинки: Майже під кожною висоткою є підземні рівні. Де-сь це просто технічні приміщення, де-сь — справжні бомбозахисні будинки. Але в народі ходять легенди про цілі підземні міста, секретні лабораторії й тунелі, що ведуть до міфічного Метро-2.

Привиди й містика: Яке старе здання обходиться без історій про привидів? Студенти МГУ розповідають про привидів погиблої дівчини, яка блукає по коридорах спільного життя. У будинку на Котельничій якось можна зустріти привидів відомих мешканців. А у готелі «Ленінградська» постояльці іноді скаржаться на дивні звуки й пересування предметів.

Дивні випадки: У 1953 році під час будування МГУ сталася загадкова ситуація: за одну ніч дубові двері в корпусах змінили своє положення — ті, що відкривалися всередину, стали відкриватися назовні й навпаки. За офіційною версією, це була термінова робота з виконання нових вимог пожежної безпеки. За неофіційною — хтось із високопоставлених чиновників побачив поганий сон і вирішив, що двері потрібно переробити.

Як висотки живуть сьогодні

Незважаючи на вік, усі сім будинків досі функціонують за своїм початковим призначенням. У МГУ вчаться студенти, у МЗС працюють дипломати, у житлових будинках живуть люди, а готелі приймають постояльців.

З технічної точки зору висотки виявилися дуже якісними будівками. Так, їм потрібна регулярна реставрація, але основні конструкції досі в чудовому стані. Наприклад, шпиль МЗС недавно повністю замінили, але сам будинок усе ще кріпкий.

У 2005 році в Москві з’явилася неофіційна «восьма сестра» — житловий комплекс «Тріумф-Палас» висотою 264 метри, побудований у схожому стилі. Але, чесно кажучи, це все одно що порівнювати Ейфелеву башту з її зменшеною копією із Лас-Вегаса.

Маршрут для самостійної екскурсії

Хочете побачити всі висотки за один день? Це реально, хоча й потребує гарної фізичної форми. Ось оптимальний маршрут:

• Почніть з готелю «Ленінградська» біля Комсомольської площі;

• Далі рухайтесь до висотки біля Червоних воріт;

• Відтут — до МЗС на Смоленській;

• Після — до готелю «Україна»;

• Далі — до будинку на Кудрінській площі;

• Далі — до будинку на Котельничій набережній;

• І нарешті — до головного здання МГУ на Вороб’євих горах.

• Весь маршрут займе близько 6–7 годин з урахуванням переміщень на метро й невеликих зупинок для огляду кожного будинку. Краще почати рано вранці, щоб встигнути побачити МГУ на заході сонця — це справжнє враження.

І пам’ятайте: хоча потрапити всередину деяких висоток непросто (особливо у МЗС), у готелі й МГУ можна зайти абсолютно вільно. Не втратіть можливість побачити їх інтер’єри!