Вітражний будинок на Ленінградському проспекті: кружковий легендарний шедевр радянської архітектури

У панорамі московських будинків є споруди, які вирізняються не лише своїм історичним значенням, а й дивовижною естетикою, яка передійшла час. Один із таких архітектурних шедеврів — відомий «Вітражний будинок» на Ленінградському проспекті, відомий своїм унікальним фасадом, що нагадує тонке кружкове з бетону.

Цікаві факти

• Прототипом вітражної решітки послужили архітектурні елементи, які Буров побачив під час поїздок по Італії;

• Для створення ідеального рисунку решітки було виготовлено понад 10 пробних зразків;

• У внутрішньому дворі будинку зберігся сад, спроектований одночасно з будинком;

• Товщина бетонних елементів решітки становить лише 5–7 см, що було технологічним досягненням для свого часу;

• Буров розробив спеціальну технологію, яка дозволила уникнути трісків тонких бетонних елементів під час московських морозів.

Фото: kulturologia.ru

Історичний контекст і створення

Вітражний будинок (офіційна адреса — Ленінградський проспект, 27) був побудований у 1939–1940 роках за проектом видатного радянського архітектора Андрея Константиновича Бурова у співпраці з Борисом Миколайовичем Блохіним. Споруда возводилась як житловий будинок для працівників Народного комісара авіаційної промисловості СРСР.

Цей період у радянській архітектурі відзначено переходом від конструктивізму до неокласицизму, і робота Бурова стала своєрідним мостом між двома напрямками, об'єднуючи функціональність і декоративність. Андрій Буров був не лише талановитим архітектором, а й мистецьким художником, який вивчав мистецтво в Італії та Франції, що відобразилось у його незвичайному підході до проектування.

Архітектурні особливості

Головна ізюмка будинку — його відомий фасад, який виходить на Ленінградський проспект. Він прикрасжений вітражною бетонною решіткою, яка виконує кілька функцій:

• Захищає квартири від шуму оживленої магістралі;

• Створює гру світла і тіней у внутрішніх приміщеннях;

• Забезпечує природну вентиляцію;

• Служить естетичним елементом, надаючи будинку неповторний вигляд.

Конструктивно будинок є восьмивіконним будинком довжиною близько 150 метрів. Крім вітражного фасаду, у архітектурі присутні інші цікаві елементи: напівкруглі еркери, балкони з елегантними ограженнями, продумана система пропорцій.

Особлива увага була приділена матеріалам. Для виготовлення декоративних елементів використовувався армований бетон, який у той час був інноваційним будівельним матеріалом. Буров експериментував із технологіями, намагаючись знайти ідеальне співвідношення міцності, пластичності та естетики.

Фото: kulturologia.ru

Інновації та технологічні рішення

Андрій Буров був не лише архітектором, а й інженером-новатором. Під час створення Вітражного будинку він вперше в СРСР застосував ряд передових технологічних рішень:

• Використання збірних бетонних елементів для декоративного оформлення;

• Створення спеціальних форм для відливки бетонних решіток;

• Застосування особливого складу бетону для підвищення його пластичності та тривалості;

• Інтеграція функціональних елементів (вентиляція, звукоізоляція) у декоративне оформлення.

За спогадами сучасників, Буров особисто контролював виготовлення бетонних елементів і їх монтаж, прагнучи до ідеального виконання свого задуму.

Фото: kulturologia.ru

Життя у Вітражному будинку

Квартири у будинку відрізнялися продуманими плануваннями та просторовими кімнатами. Спочатку тут живли переважно представники авіаційної промисловості, інженери, конструктори, а також деякі представники інтелігенції.

Серед відомих мешканців Вітражного будинку у різні роки були:

• Авіаконструктор Семен Олексійович Лавочкин;

• Поет і перекладач Аркадій Штейнберг;

• Актриса Ніна Архіпович;

• Ряд високопоставлених чиновників авіаційної галузі.

Цікаво, що багато квартир у будинку зберегли оригінальне планування, паркетні підлоги та навіть деякі елементи первинної обробки — свідчення високої якості будівництва.

Фото: kulturologia.ru

Судьба будинку в воєнні та післявоєнні роки

Під час Великої Вітчизняної війни споруда не постраждала від бомбардувань, хоча знаходилась поряд з лінією фронту під час битви за Москву. Це можна вважати щасливим випадком, який зберіг архітектурний шедевр для нащадків.

У післявоєнні Вітражний будинок залишався престижним житловим будинком. У 1970–80-х роках було проведено часткове оновлення інженерних систем, але фасад і основні архітектурні особливості були обережно збережені.

Фото: kulturologia.ru

Культурне значення та визнання

Сьогодні Вітражний будинок має статус об'єкта культурної спадщини регіонального значення. Він регулярно включається в архітектурні путівники по Москві і є популярним об'єктом для фотографів і любителів архітектури.

Праця Андрея Бурова отримала визнання не лише в СРСР, а й за кордоном. Вітражний будинок часто згадується в міжнародних дослідженнях з архітектури модернізму як приклад успішного поєднання функціональності та естетики.

Фото: kulturologia.ru

Сучасний стан

У 2000-х роках споруда пройшла комплексну реставрацію, під час якої були відновлені елементи вітражної решітки, очищені фасади та оновлені інженерні системи. Завдяки цьому сьогодні будинок виглядає майже так само, як і в момент завершення будівництва у 1940 році.

Вітражний будинок залишається житловим будинком, квартири в ньому високо цінуються на ринку нерухомості не лише через престижний район, а й завдяки історичній та архітектурній цінності споруди.

Фото: kulturologia.ru

Вплив на архітектуру

Експерименти Бурова з вітражними бетонними елементами мали значний вплив на розвиток радянської архітектури. У післявоєнні подібні рішення почали застосовуватися в різних містах СРСР, хоча й у більш спрощеному вигляді.

Ідея використання декоративних бетонних решіток отримала розвиток у архітектурі 1960–70-х років, особливо в південних республіках, де вони виконували ще й кліматичну функцію, захищаючи споруди від перегріву.

Вітражний будинок на Ленінградському проспекті — це не просто красивий будинок, а важлива сторінка в історії радянської архітектури, що демонструє, що навіть у епоху типового будівництва знайшовся місце для творчих експериментів і індивідуального підходу. Цей архітектурний шедевр продовжує зачаровувати москвичів і гостей столиці, залишаючись одним із найфотографованих будинків міста.

Обкладинка: kulturologia.ru