Монтаж стропильної системи

Основний конструктивний елемент скатної даху — це стропильна система. Вона виконує несучу функцію, вона ж надає піддаховому простору або мансардному поверху бажану конфігурацію та розміри. У цій статті ми поговоримо про те, як правильно влаштувати стропильну систему, що для цього потрібно і на які моменти слід звернути увагу для правильного організування всієї системи даху.

Спочатку наведемо короткий список матеріалів та інструментів, які потрібні при будівництві стропильної системи будівлі.

По-перше, це сам матеріал стропил. Найчастіше для їх виготовлення використовують брус розміром 100 х 100 або 100 х 200 мм. Однак існують і інші розміри, які визначаються проектною документацією на дах.

Крім самих стропил, важливу роль відіграють стійки, розкосини та поперечні прогони, які виготовляються з бруса 50 х 100 мм і обрізної дошки товщиною 25–40 мм.

Гідроізоляція даху може виконуватися різними матеріалами, найчастіше застосовуються супердифузійні мембрани. Мембрана проходить поверх стропил і захищає деревину стропильної системи та теплоізоляцію, встановлену між брусом.

З кріпильних матеріалів потрібні гвозді різного розміру від 75 до 200 мм та кріжеві скоби довжиною не менше 200 мм.

Серед вимоганих інструментів — все, що пов’язане з обробкою і розкроєм деревини. А саме: топір, бензопила, молоток, рулетка, дрель, витратні матеріали.

Послідовність монтажу стропил

Перед початком монтажних робіт слід детально ознайомитися з проектним рішенням по даху, щоб чітко просторово уявляти, яку систему слід встановити. Цей приклад ґрунтується на описі будівництва стандартної мансардної даху.

Для початку виготовимо шаблон майбутньої ферми з звичайних обрізних дощок. Для цього потрібно їх з’єднати з одного краю одним гвоздем, щоб отримати конструкцію, подібну на ножиці. Далі вільні кінці наших ножиць встановлюються на ті точки, куди в майбутньому повинні прийти стропила. Після отримання необхідного кута в точці перетину двох дощок, фіксуємо його кількома саморізами та поперечною перекладиною на зразок літери А. Отриманий шаблон переносимо на реальні балки, де позначаємо кут підрізки стропильної конструкції.

Особливо важливий етап фіксації правильного кута конструкції. Щоб уникнути силових навантажень при фіксації поперечної перекладини, необхідно кріпити її саме саморізами, а не гвоздями.

Далі виконується розкрій стропил згідно отриманого шаблону з дощок. Перехрестя брусів кріпиться як мінімум у трьох точках гвоздями, забитими з різних сторін, і перекладиною з дошки товщиною 40–50 мм. Таким чином збирається як мінімум дві ферми, які будуть встановлені по фронтонам даху і стануть початковими точками для монтажу решти стропил.

Між двома фермами прокладається конькова балка. Якщо проліт даху достатньо великий (більше 6 метрів), то необхідно додатково зібрати одну-дві такі ж ферми і встановити їх по всій довжині даху з однаковим кроком.

Для правильності встановлення всіх ферм по рівню між крайніми натягується шнур, який буде служити мірником для всіх наступних ферм до монтажу конькового бруса. Крайні ферми можна додатково закріпити підпорками для більшої міцності під час монтажу решти елементів конструкції.

Після монтажу перших ферм і конькового бруса можна розмітити решту відстані даху на рівні відрізки з кроком 60–90 см і за цими позначками почати встановлення решти стропил. Щоб крок стропил не змінювався, відразу після монтажу можна зафіксувати відстань між сусідніми фермами, прибивши до них кілька дошок довільної ширини.

На закінчення перпендикулярно стропилам монтується поперечні прогони і дошка обрешітки. Поверх обрешітки натягується паропроникна гідроізоляційна мембрана, і отримана конструкція стає готовою до утеплення та монтажу фінального дахового покриття.