10 ідей для красивої садової доріжки

Щоб зробити в саду красиву доріжку, взагалі не обов’язково бути ландшафтним дизайнером. Техніка укладання доріжки залежить від матеріалу, який ви оберете. Але принцип приблизно однаковий – спочатку потрібно розмітити місце, викопати рівну траншею, засипати дно піщаною подушкою або гравієм, а потім вже приступати до укладання матеріалу. Ми обрали 10 найпопулярніших способів влаштування садових доріжок.

1. Гравій або щебінь

Гравій – один із найпростіших і доступних матеріалів, який не треба вирівнювати. Цей матеріал надасть доріжці аккуратний і привабливий зовнішній вигляд. Доріжку з гравію зробити просто – треба лише його насипати і утрамбувати. Гравієм можна засипати навіть вигинаті доріжки, а його вартість досить доступна – можна сміливо експериментувати.

Мінуси: врахуйте, що гравій потребує періодичної підсыпки, і ходити по ньому спочатку не дуже зручно.

2. Пластик

У садових центрах можна знайти спеціальні доріжки з пластика, які не потребують копання траншеї. Окремі частини настилу з’єднуються один з одним, утворюючи пластикову тропінку. Це покриття зазвичай використовується як тимчасова міра і не є довговічним.

Мінуси: пластик швидко виходить з сонця і не витримує навантажень. Назвати такі доріжки елегантними і красивими неможна, але з укладанням справиться навіть новачок.

3. Цегла

Варіант для тих, хто любить принцип «зробив і забув». Цегла – один із найдовшеочікуваних матеріалів і при правильній укладці така доріжка прослужить не один десяток років. Краще укладати цегли на розчин, а по боках доріжки вбити дерев’яні дошки, щоб з часом доріжка не розсипалася.

Мінуси: серед недоліків цегли – її висока вартість.

4. Асфальт

Асфальтове покриття підходить для просторих садів із широкими доріжками. Своїми силами зробити таку доріжку досить складно, знадобиться спецтехніка. Щоб створити рівну поверхню, асфальтобетон треба утрамбувати віброплитою або катком.

Мінуси: при русі грунту доріжка може тріскатися.

5. Бруківка

Бруківка не боїться навантаження і підвищеної вологи. Укладати бруківку треба дуже обережно, зіставлення з вимірювальним приладом – будівельним рівнем, інакше доріжка вийде зісуненою.

Мінуси: бруківку неможна назвати дешевим матеріалом, це треба враховувати при плануванні бюджету.

6. Трава для газону

Доріжки у невеликому саду можна засіяти спеціальною газонною травою, стійкою до витаптування. Ходити по ній – одне задоволення, але з часом трава все одно буде витаптана, і доріжка втратить перший зовнішній вигляд.

Мінуси: використовувати газонну траву як покриття для основних доріжок непрактично, такі доріжки недовговічні.

7. Буліжник

Округлі природні камені виглядають кольорово, але підійдуть не кожному саду. Простих способів створення буліжної доріжки не існує: укладка вимагає великої підготовчої роботи і жорсткого основання.

Мінуси: ходити по доріжці з буліжників треба обережно, особливо дітям і пожилим людям – можна споткнутися або втратити рівновагу і упасти.

8. Плиточна мозаїка

Дорожкова плитка створює рівне і аккуратне покриття, по якому можна не лише ходити, але й бігати. Технологія укладання вимагає певного майстерства – треба стикувати плитки ідеально рівно, заповнюючи щелі жорстким цементним розчином. Це довговічний і надійний варіант – садові доріжки з такої мозаїки будуть радувати вас максимально довго.

Мінуси: вимагає певних навичок при укладанні, новачку зможе впоратися важко.

9. Дерево

Дерев’яне покриття – один із найбюджетних і легших способів влаштування доріжок. Круглі дерев’яні зрізи укладаються хаотично, простір між ними заповнюється гравієм або засівається газонною травою. Можна зробити простіше – по ширині доріжок укласти звичайні дерев’яні дошки або дерев’яну плитку.

Мінуси: дерево піддається гнильні, тому не забудьте, що треба захистити дерев’яні зрізи спеціальним антисептиком.

10. Природний камінь

Доріжки з природного каменю – граніту, мрамору, вапняку, базальту – завжди виглядають дуже вигідно. Пилені камені дуже зручні і створюють гладку поверхню. При монтажі камінь вимагає великої фізичної сили і зусиль по вирівнюванню, а пористі камені треба регулярно обробляти водо відтакуючим розчином.

Мінуси: врахуйте, що зимою природний камінь покриється льодяною коркою, і ходити по ньому буде важко.