Світлий інтер’єр з нотками ретро: бюджетна трансформація похмурої двокімнатної квартири площею 57 м² у сталінському стилі
Коротко
Деталі
Квартира розташована у Гагаринському районі Москви, у будинку 1956 року побудови. Спочатку тут була типова планувальна схема, а капітального ремонту з моменту будівництва будинку не проводилося. Внаслідок перепланування об’єднали ванну кімнату та туалет, а також змінили розміри дверних отворів: у більшій за площею кімнаті облаштували спальню та встановили двері розміром 2300×800, тоді як у вітальні з’явилися розсувні двері.
Роботи принесли ще й приємний сюрприз — площа квартири зросла з 53,5 кв. м практично до 57 кв. м. Під час демонтажу з’ясувалося, що всі стіни, включаючи внутрішні ненесучі перегородки, були обшиті гіпсолітом, через що товщина перегородок місцями досягала 23–25 см. Усі вологі зони залишили на місці, розмір кухні також залишився незмінним згідно з технічним планом БТІ, газ не переносили.
У просторішій кімнаті облаштували спальню, де є повноцінне ліжко, робочий стіл, тумби, велике дзеркало та шафа для одягу. Вітальню розмістили біля центрального входу, причому розсувні двері проклали вздовж осі вікна. Кухню та вітальню залишили окремими: період пандемії показав важливість ізоляції, крім того, замовник хотів зберегти можливість облаштування дитячої кімнати на випадок потреби.
Під час вибору матеріалів ми керувалися такими критеріями, як стійкість до зносу, декоративність та співвідношення ціни та якості. Стіни у спальні та вітальні пофарбовані матовою фарбою з шовковистим ефектом, яка стійка до багаторазового миття нежорсткими засобами. У передпокої та на кухні використана екстрастійка фарба для поверхонь, які вимагають максимальної стійкості до миття та зносу.
На підлозі — багатошарове покриття підвищеної міцності з водостійкістю: на момент ремонту капітальний ремонт у будинку не проводився, комунікації у сусідів були старими, і це стало важливим аргументом на користь такого вибору. Стеля — натяжна тканинна: поверхня виглядає як звичайна, оштукатурена та пофарбована. Монтаж зайняв два дні та дозволив суттєво заощадити на роботах зі стелею.
Кухня була спроєктована в межах, встановлених чинним технічним планом БТІ. Газову плиту перемістили на відстань 225 мм від стіни — це в межах дозволених норм, підключення здійснили працівники АО «Мосгаз». Кухонний гарнітур лінійного типу дозволив розмістити повнорозмірний вбудований холодильник, посудомийну машину, духовку, витяжку та газову плиту. Під раковиною знаходиться фільтр для води та додаткова розетка під блендер на майбутнє.
У нижньому рівні передбачені висувні шухляди для столових приборів та посуду, над раковиною — сушарка для посуду, а далі — просторі шафи для зберігання всього необхідного. Зона приготування вийшла досить просторою та затишною. Газову трубу закрили знімною декоративною коробкою.
Ми також заощадили на вікнах: старі були у жахливому стані та не підлягали реставрації, а нові дерев’яні не вписувалися у бюджет. Тому ми встановили звукоізоляційні вікна з хорошими естетичними характеристиками, енергоефективністю та надійністю конструкцій. Підвіконня виготовлені з кварцевого агломерату. Меблі були придбані недорого, але надійні та стійкі до зносу, із поверхнями, які легко чистити.
Усі системи зберігання виготовлялися на замовлення. У передпокої замість вбудованої шафи розмістили велику шафу, у якій встановили пральну машину з функцією сушіння, передбачивши також можливість встановлення окремої сушарки: для цього залишили додаткову розетку, а полицю над пральною машиною зробили знімною. Тут же облаштували простір для драбинки, прасувальної дошки, відер та інших аксесуарів для прибирання.
Збоку створили неглибоку нішу з дзеркалом, відкритими полицями для ключів та закритими полицями для засобів догляду за взуттям. У спальні праворуч від входу з’явилась простора шафа від стелі до підлоги для одягу та інших речей.
Усі картини створила донька дизайнера — Резеда Мардамшіна, яка на той час була студенткою факультету графічного дизайну Британської вищої школи дизайну. Абстрактні зображення простягають лінію часу від класичних карнизів, французьких дверей та меблів із елементами стилю середини століття до сучасності, яка є настільки нечіткою та невизначеною.
До цього проекту пов’язана цікава історія. Спочатку дизайнерка формувала кольорову палітру квартири за картиною Клода Моне «Голуби»: квартира була у жахливому стані — брудна, з огидним запахом, і дуже хотілося чистоти та зимової свіжості, без яскравих контрастів в тонах та кольорах. Однак постачальник привіз не той ламінат, а набагато насиченіший, темніший та тепліший відтінок. Нову партію довелося б чекати довго, тому разом із замовником вирішили залишити цей. Але для балансу довелося посилити насиченість кольору текстилю та меблів.
Так замість «Сороки» вийшла гамма іншої картини Моне — «Аржантей. Яхти»: той самий художник, але не зима, а літо. Тому проект і назвали «У пошуках рівноваги» — протягом усього його реалізування доводилося шукати баланс між бюджетом та рівнем інтер’єру, функціональністю та декоративністю, кольором та світлом, відкритістю та ізоляцією, прохолодою та теплом.
Ванну кімнату об’єднали, оскільки спочатку це були дві дуже тісні кімнати. З міркувань практичності поставили ванну та повісили шторку з щільною тканинною оббивкою. Встановили велике дзеркало з підсвічуванням та просторий підвісний тумбочок, а також систему для підвісного унітаза. У ніші під систему знайшлося місце для розетки та накопичувального водонагрівача на випадок переривання подачі гарячої води — у старих будинках потужності електроенергії для проточної води просто недостатньо.
Для комфорту мешканців встановили електричну підлогу з терморегулятором, а навпроти унітаза — електричний сушарку для рушників; під нею залишилося достатньо місця для додаткового зберігання, включаючи кошики для білизни. Оздоблення підлоги та стін — керамограніт: його обрали знову ж таки через ціну та якість, стійкість до зносу та практичність.

























