Куди поїхати на вихідних: 3 садиби поряд з Москвою

Стародавня садиба — чудове місце для неприскоренних прогулянок по урощених аллеях та паркових доріжках. Наш гід із чудовими фотографіями Наталії Градусової сподобається і тим, хто любить відвідувати музеї та дізнатися нове про життя руських шляхтичів. Отже, поїхали!

Садиба Абрамцево

ДеСергієво-Посадський район Московської областіРік1918СтильКласицизм, російський стиль

Музей-заповідник Абрамцево розташований у 60 км від Москви на березі річки Воря. Це місце приваблює туристів живописною природою та багатою історією.

Садиба двічі ставала центром російської культурної життя: спочатку літературною, а потім — мистецькою.

Коли помістя придбав російський письменник Аксаков, сюди почали сходитися відомі літератори того часу, такі як Гоголь і Тургенєв. Вони довго гостювали та писали свої твори під сводами криші господарського будинку або сидячи на березі річки, вдихаючи чудові види місцевої природи, про яку Аксаков у восторзі згадував:

Вода в річці Воря свіжа, глибина однакова, дно — паркет із мелкого піску. Ужень і брань білих грибів — все це під носом, на такій відстані від балкона, що можна це все робити й говорити з дітьми.

Після смерті Аксакова садибу придбав Савва Мамонтов — великий любитель мистецтва та меценат. Так почався «малювальний» період у історії Абрамцево. Сюди часто приїжджали й гостювали Репін, Суриков, Левитан, Врубель, Нестеров. Деякі відомі полотна були написані саме тут.

Архітектура у садибі досить скромна і є типовим зразком мілкісних шляхтичних садиб XIX століття. Однак великий інтерес представляють музейні експозиції, розміщені у всіх будинках.

У головному будинку намагалися зберегти обстановку барського дому: стародавня меблі, книги, печь із ізразцями, виготовленими Врубелем. Можна побачити і картини, написані гостями Мамонтова — Репіном, Серовим, Врубелем.

На території помістя є цікаве спорудження — «Баня-Теремок», побудоване архітектором Іваном Ропетом.

Спочатку спорудження і планувалося як баня, але вийшло таким красивим і цікавим, що отримало назву «Теремок». А після цього баню повністю перетворили в гостинний будинок — тут часто гостив художник Серов.

Ще одна причудлива споруда — хатина з затійною різьбою. У цій хатинці довго жили й творили Васнецов, Серов, Кончаловський, Поленов. Зараз це музей, а в підвалі — діюча художня майстерня, де проводять різні майстер-класи для туристів.

Церква Спаса Нерукотворного, яка знаходиться на території садиби, будується самими Мамонтовими разом із друзями: Васнецов проектував, Врубель робив камін, сам Мамонтов вирізав по каменю, а його дружина Єлизавета продумувала інтер’єр.

Церква стала фамільною усипальню родини: тут поховані сам Савва Іванович і його син Андрій.

Садиба Архангельське

ДеМіське громади Красногорського району Московської областіРікБлизько 1584 рокуСтильКласицизм

Садибу Архангельське називають «підмосковним Версалем» через чудовий парк і розкішну архітектуру у стилі класицизм.

Ця садиба дуже стара: за письмовими джерелами відома з часів Івана Грозного. У різні періоди вона належала боярину Шереметєву, князям Одоєвським, Голіциним, Юсуповим.

Архангельське — єдиний у Підмосков’ї дворцово-парковий ансамбль, який зберіг усі основні елементи застройки.

Великий будинок садиби будується за проектом французького архітектора Герну більше сорока років.

Велика кількість вікон і застеклених дверей свідчить про те, що дворец задумувався літнім. Множення колон, які розташовані на всіх фасадах, надають будинку легкості, навіть попри монументальність споруди.

Ще одна особливість дворця — різна висота поверхів. Перший поверх вищий, тут розташовані парадні залу, а на другому — житлові кімнати і бібліотека.

Зали у великого будинку були відновлені, і зараз там відкритий музей. Під час реставрації були відновлені елементи обладнання і кольорова гама інтер’єру, а також тканий прикраси дворця.

Музейна експозиція створена за історичними описами періоду розквіту садиби: художні композиції розміщено за задумом князя Юсупова.

У східній частині садиби розташоване величезне спорудження — церква-усипальниця у пам’ять Николая Чудотворця, побудована Юсуповими у пам’ять про трагічну гибель сина на дуелі. Це спорудження отримало назву «Колонада».

Усипальниця не використовувалась за прямим призначенням, але вона вносить великий вклад у дворцово-ансамблі і завершує архітектурний замисел садиби. У наш час тут проводяться музичні концерти та фестивалі — у «Колонаді» чудова акустика і розкішний інтер’єр.

Садибу Архангельське у різні часи відвідували багато відомих людей: Карамзін, Пушкін і Вяземський, Герцен і Огарєв, Серов, Коровін, Стравінський.

Пушкін захоплювався цим місцем і присвятив йому рядки:

…Ступивши за твій поріг, Я вдруг перенісся у дні Єкатерини, Книгохранилище, куміри і картини, І стройні сади свідчать мені, Що благосклонністю ти музам у тиші…

У садибі були і члени російської імператорської родини: Александр I, Николай I, Александр II, Александр III, Николай II.

Сьогодні в Архангельському проводяться лекції та екскурсії для відвідувачів, творчі перформанси та музичні фестивалі, працюють кафе і ресторани, приїжджаєте — тут є все для активного і цікавого відпочинку на вихідних.

Садиба Мураново

ДеПушкінський район Московської областіРік1842СтильЕклектика

Садиба Мураново — притягальне місце. Красиві російські пейзажі, ніби з полотен Левитана, приваблюють до спокійних прогулянок і мирних бесід на лоні природи.

У тому вигляді, у якому садиба існує зараз, вона була побудована поетом Баратинським у 1842 році. До цього часу тут було просто село. Розквіт садиби прийшовся на 1870-і. На території Мураново був розбитий шикарний парк, посаджена липова аллея, побудовані персиковий і квітковий оранжереї.

Коли садиба перейшла у володіння Тютчевих, син поета побудував флігель для своєї матері у північно-східному кутку садиби. Тут Ернестина Федорівна працювала над збіркою спадщини Федора Івановича.

Тютчеві так писала про неї:

Це прелестний дерев’яний будинок на цегляному фундаменті, обладнаний чудовими пічами, прикрашений балконами і справді дуже комфортабельний.

За ініціативою онука поета у 1920 році у садибі відкрився державний музей імені Федора Тютчева. Так Мураново стало одним із перших літературно-меморіальних пам’ятників.

У липні 2006 року у садибі сталася пожежа через попадання блискавки, але завдяки швидкій роботі співробітників музею майже всі експонати вижили. П’ять років тому всю експозицію повністю відновили.

Фото: Наталія Градусова