Скатна дах

Скатна дах — це система дерев'яних брусів, що спирається на несучі стіни будівлі, забезпечує захист усього будівництва від атмосферного впливу і служить способом обмеження житлового простору під своїми схилами. Задача досвідченого даховика — виконати роботу так, щоб дах не просто радував власника будинку своїми естетичними характеристиками, але й був практичним і зручним у експлуатації.

Підготовка дахової системи

Основою для скатної дахової системи завжди є перекриття. Воно лежить на несучих стінах будівлі і зазвичай виконується з дерев'яних балок перерізом 50 х 150 мм. Якщо піддахове приміщення передбачається сильно навантажувати, то балки можна виготовити і з бруса 150 х 150 мм.

Мауерлат оточує всі несучі стіни і утворює опорний периметр. Поверх балок перекриття також необхідно влаштувати опорну зону, куди будуть встановлюватися стойки, підпираючі стропильну систему, а також заздалегідь підготувати (прорубити) в балках перекриття місця, куди буде врізуватися п’ята стропильної ноги.

Балки випускаються за межі зовнішніх стін не менше ніж на 40 см. Утворений висіч даху призначений захищати стіни та фундамент будівлі від дощу та іншої форми опадів із точки зору естетики та конструктивної цілісності.

Балки (або перекладини) бажано виконувати з цілого бруса. Якщо відстань між двома найближчими несучими стінами занадто велика (а довжина бруса рідко перевищує шість метрів), то дозволяється з’єднання двох частин бруса. Для нівелювання негативних наслідків такого з’єднання між перекладинами влаштовуються перпендикулярні перемички з кроком 1–1,5 метра.

Стойки, які спираються на опорний брус, необхідно обв’язати брусом або дошкою товщиною 40 мм зверху до початку монтажу стропильної системи. Крок опорних стойок варіюється в діапазоні 0,6–1,2 метра і залежить від сили вітро��ого навантаження та кількості снігу, що припадає на одиницю площі даху в конкретному регіоні країни.

Монтаж стропил

Стропила встановлюються безпосередньо після завершення і підняття обох фронтонів. Скатну дахову систему неможливо встановити до завершення робіт з монтажу фронтонів, оскільки існує небезпека того, що недоделану дахову систему просто відриває від будівлі сильним поривом вітру.

Стропильна система, спираючись (і врізуючись) на балки перекриття, зв’язується в єдине ціле на рівні конька даху, а стойки виступають лише як додаткова опора. Для надання жорсткості всій конструкції стропила кожного ряду зв’язують між собою горизонтальним брусом 50 х 150 мм на тій висоті, на якій планується встановити стеля піддахового приміщення.

У будівництві найбільш стійка і надійна конструкція — трикутник. Саме він і повинен утворитися після монтажу стропил і їх зв’язування горизонтальним брусом.

Монтаж дахового покриття

Перпендикулярно стропилам виконується обрешітка із необрубної дошки 20–25 мм або листового матеріалу (фанера, ОСБ). Вибір способу обрешітки залежить від варіанту дахового покриття, яке буде використовуватися на конкретному даху.

Над обрешіткою з перехлестом полотен не менше ніж на 15 см прокладається гідроізоляційна мембрана, що захищає від пошкоджень мінеральну вату, якою необхідно утеплити міжстропильне простір. Зсередини ж стропила закриваються пароізоляційною плівкою і облицюються гіпсокартоном, вагонкою або блок-хаусом.

Даховий матеріал кріпиться до основи різними способами. Якщо йдеться про металеву черепицю або інше покриття з листового металу, то для кріплення краще підійдуть дахові фермерські саморізи з резиновою прес-шайбою. Головки фермерських саморізів частіше фарбують у колір даху. Дах з ондуліну або шиферу кріпиться в кожну хвилю спеціальними гвіздками з рифленням, що запобігає зворотному виходу кріплення з масиву дерева.