Ясно про архітектуру: 5 будинків епохи радянського авангарду

Тоталітарні країни люблять самовтілюватися через масштабне будівництво. Адміністративні будинки тут стають символом епохи, приблизно як церкви в часи античності та середньовіччя. Москва 20-х років не виняток, хоча з грошима тоді було не дуже добре, а в архітектурі царив авангард, спрямований до мінімалізму і скромності.

Разом з Айратом Багаутдиновим, засновником освітнього проекту «Москва очима інженера», розповідаємо та показуємо, як це вплинуло на будинки, які чиновники будуєли «для себе».

Айрат Багаутдинов ЕКСПЕРТ Інженер-будівник за освітою, історик та викладач за бажанням душі. Проводить екскурсії, читає лекції для дорослих і веде цікаві заняття для дітей та підлітків. Дім Моссельпрома

Коли: 1923 рік
Хто побудував: Володимир Цвєтаєв
Що тут зараз: житловий будинок

Перший радянський небосхил, як його тоді називали в Москві, був побудований ще на початку ленінської нової економічної політики, тому вийшов досить скромним і за висотою, і за складністю архітектурного рішення. Небосхилом його мав стати центральна башта на залізобетонному каркасі робіт інженера Артура Лолейта.

Відомим зробив будинок, як це ні парадоксально для авангарду, декор. Панно на торцевій стіні будинку зробив «батько» конструктивізму в мистецтві Александр Родченко разом із дружиною Варварою Степановою. А «копірайтером» виступив Володимир Маяковський зі знаменитим слоганом «Ніде, окрім як у Моссельпрома».

Коли: 1927 рік
Хто побудував: Григорій Бархін
Що тут зараз: через ФГУП частково належить Управделами президента, приміщення здаються в оренду

Будинок головного друкованого органу республіки – Ізвістей ЦІК і ВЦІК СРСР – до небосхилу не дотягнув, хоча планів такі були. Архітектор Григорій Бархін (серед його робіт дореволюційний Пушкинський музей і Бородинський міст) задумав для типографії башту, але потрапив під закон 1926 року про заборону висотного будівництва в межах Садового кільця.

Залізобетонний каркас для «Ізвістей», як і для Моссельпрома, спроектував Артур Лолейт. І без башти вийшло досить вражаюче. Поруч із редакцією тут відкрився типографічний простір (до сих пір працює, але вже не має ніякого стосунку до газети «Ізвісті»), тому будинок наполовину промисловий.

Коли: 1934 рік
Хто побудував: Іван Фомін
Що тут зараз: один із офісів РЖД

Не всі владні кабінети були побудовані з нуля. Економіка 20-х була настільки економною, що іноді авангардний дворець доводилось будувати на базі дворця класичного. Так, для Народного комісаріату шляхів повідомлення перебудували Запасний дворец, де в XVIII столітті готували і зберігали продукти для царського столу.

Архітектор Іван Фомін змінив барокко до непізнаності: лаконічні фасади, геометричні півколони, головне – впізнавана башта з годинниками, за яку будинок наркомата прозвали «дім-паровоз» (тому що вона нагадує паровозну трубу).

Коли: 1935 рік
Хто побудував: Аркадій Лангман
Що тут зараз: Госдума РФ

Цей адміністративний будинок добре відомий до сьогодення. Його будуєли на початку 30-х, коли на зміну авангарду прийшла неокласичність і ар-деко, звідси досить важкі монументальні форми. Так неподібні до легкого авангарду, вони подобалися сталінській еліті.

Тепер тут працюють депутати Госдуми, про їхній перехід із центру Москви вже не раз оголошували, але потім все відкладали. У найближчі роки новим адресом парламенту мають стати Нижні Мневники, але поки це лише в проекті.

Коли: 1936 рік
Хто побудував: Шарль Ле Корбюзьє
Що тут зараз: Росстат

Мабуть, найелегантніший адміністративний будинок радянської Москви створив Шарль Ле Корбюзьє. Дім Центросоюза став втіленням його принципів нової архітектури: будинок на стовпах, вільний фасад, вільна планування, ленточні вікна, експлуатаційна площа даху. Нещодавно перед будинком, в якому тепер працює Росстат, французькому архітектору встановили пам’ятник.